панас мирний повія скачать бесплатно

Повія. Скачать книгу в формате: Аннотация. «Повія» Панаса Мирного – це психологічний роман, різноплановий за проблематикою та образною палітрою . В центрі твору – проблема тяжкого становища жінки, протиставлення села як осередку чистоти місту як центру розпусти і моральної деградації. Роман є найвідомішим твором автора, написаним у жанрі великої прози, серед яких також «Хіба ревуть воли, як ясла повні?». Отзывы. Популярные книги. Метод ненасильственного общения (ННО) реально улучшает жизнь тысяч людей. Он применим и в супруж. Язык жизни. Ненасильственное общение. Бернард ВЕРБЕР ИМПЕРИЯ АНГЕЛОВ Посвящается Веронике 1. ЗА КУЛИСАМИ РАЯ Тремя путями мудрости. Империя ангелов. Третья часть из цикла книг Ренсома Риггза, «Дом странных детей». Джейкоб, Эмма и пес Эддисон отправл. Библиотека душ(ЛП) Америка превратилась в ад. Из секретной лаборатории вырвался на свободу опаснейший вирус. Умерли. Противостояние. Новый роман от автора мирового бестселлера «Девушка в поезде»!

Не так давно Нел оставила своей. В тихом омуте. О чем книга Авторы на конкретных примерах показывают, что такое хорошо и что такое плохо в информа. Пиши, сокращай. Читатель!

Мы искренне надеемся, что ты решил читать книгу "Повія" Мирний Панас (UK) по зову своего сердца. Очевидно, что проблемы, здесь затронутые, не потеряют своей актуальности ни во времени, ни в пространстве. На развязку возложена огромная миссия и она не разочаровывает, а наоборот дает возможность для дальнейших размышлений. Создатель не спешит преждевременно раскрыть идею произведения, но через действия при помощи намеков в диалогах постепенно подводит к ней читателя. Благодаря уму, харизме, остроумию и благородности, моментально ощущаешь симпатию к главному герою и его спутнице. Основное внимание уделено сложности во взаимоотношениях, но легкая ирония, сглаживает острые углы и снимает напряженность с читателя. Значительное внимание уделяется месту происходящих событий, что придает красочности и реалистичности происходящего. Невольно проживаешь книгу – то исчезаешь полностью в ней, то возобновляешься, находя параллели и собственное основание, и неожиданно для себя растешь душой. Существенную роль в успешном, красочном и динамичном окружающем мире сыграли умело подобранные зрительные образы. С помощью описания событий с разных сторон, множества точек зрения, автор постепенно развивает сюжет, что в свою очередь увлекает читателя не позволяя скучать. Интрига настолько запутанна, что несмотря на встречающиеся подсказки невероятно сложно угадать дорогу, по которой пойдет сюжет. "Повія" Мирний Панас (UK) читать быстро онлайн, благодаря умело запутанному сюжету и динамичным событиям, будет интересно не только поклонникам данного жанра. Новинки. Успешная чемпионка по боям без правил Альбина по уши влюбляется в чернокожего коллегу-бойца. Но афр. Блондинка и африканский бог. Успешная чемпионка по боям без правил Альбина по уши влюбляется в чернокожего коллегу-бойца. Но афр. панас мирний повія скачать быстро Повія читати мирний панас скорочено. Стислий переказ сюжету, опис ключових подій та змісту твору в Бібліотеці УкрЛіб. Стислий переказ, виклад змісту. Надіслати Розповісти Цвірінькнути. Розповідь про трагічну долю української селянської дівчини Христини. Її батько Пилип Притика, повертаючись з міста, куди ходив дістати грошей, щоб заплатити податки, замерзає по дорозі (стоїть зима). Христина ж полюбилася синові місцевого багатія Федору. Батько Федора Грицько Супруненко намагався вижити Христину з матір'ю Пріською з Марянівки, навіть намагався відібрати в них землю. Панас Мирний, Повія (скорочено). Але землю допомогли відстояти їх сусіди — Карпо з Одаркою. Читати скорочено за 2 хвилини →. DOCX. Підійде для сучасних офісних програм. “Повія” Панас Мирний скорочено. Батько Федора Грицько Супруненко намагався вижити Христину з матір’ю Пріською з Марянівки, навіть намагався відібрати в них землю. Але землю допомогли відстояти їх сусіди – Карпо з Одаркою. Читати повний текст твору "Повія" Панаса Мирного онлайн в Бібліотеці української класичної літератури. Завантажити книгу, скачати весь твір у форматах docx, fb2. Повія - Панас Мирний. Роман Панаса Мирного «Повія» — твір величезної художньої вартості, один із найкращих соціально-психологічних романів української літератури XIX ст. Панас Мирний. Повiя. Частина перша. У СЕЛI. Спочатку Панас Мирний створив нарис «Подоріжжя од Полтави до Гадячого» на основі реальної історії Василя Гнидки – розбійника, який разом із своїми поплічниками вбив цілу сім’ю на Полтавщині. Потім автор створив повість «Чіпка»; перша назва роману – «Пропаща сила». у романі Панаса Мирного «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» показано життя декількох родів протягом кількох поколінь. Показано як негативні риси характеру головного героя, успадковані від батька та діда, призвели до трагічної смерті безневинних людей та загубленої долі самого Чіпки Варениченка; Нечипор Варениченко – поєднує в собі як і хороші так і негативні риси. Повія. У СЕЛІ. Писар почав читати. Складно, по-писарській була написана бумага, що Загнибіда ще об Миколі договорився з Пилипом Притикою найняти у його, Притики, дочку Христю за десять рублів у рік на його, Загнибіди, одежі; що Притика, вельми нуждаючись у грошах, узяв у нього п'ять рублів за півроку вперед, видавши розписку не як за найми, а як за позику, що, довідавшись об Притичиній смерті, він, Загнибіда, просе. Здесь есть возможность читать онлайн «Панас Мирний: Повiя» весь текст электронной книги совершенно быстро (целиком полную версию). В некоторых случаях присутствует краткое содержание. категория: Классическая проза на русском языке. Описание произведения, (предисловие) а так же отзывы посетителей доступны на портале. Библиотека «Либ Кат» — LibCat.ru создана для любителей полистать хорошую книжку и предлагает широкий выбор жанров: Любовные романы фантастика и фэнтези приключения детективы и триллеры эротика документальные научные юмористические анекдоты о бизнесе проза детские. «Повія» Панас Мирний скорочено. Опубліковано: Тесс Нд, 2017-01-01 22:35. Матеріали до уроків. Паспорт твору Панаса Мирного «Повія». Панас Мирний –»симфоніст української прози». (О.Гончар). ПАНАС МИРНИЙ. Панас Мирний (1849 — 1920). Отримати сертифікат. За жанром. Моральні проблеми героїв роману Панаса Мирного „Повія” Розділ 2. Дослідження морально-етичної проблематики у романі „Повія” Панаса Мирного 2.1. Моральні основи українського реалізму у романі „Повія” 2.2. Художній світ села і міста в романі Панаса Мирного „Повія” Висновки. Головна сюжетна лінія – життєвий шлях Христі – наскрізна. Похожие вопросы. Книга «Повія» Панас Мирный. Дане видання пропонує роман «Повія» видатного українського письменника Панаса Мирного (1849—1920), про якого І. Франко сказав: «Свіжий і сильний талан. А можливо просто цей роман і справді потрібно читати в певний період життя. Не в школі точно. Як часто ми, зітхаючи, жаліємося на важкий час, на труднощі з роботою, зарплатнею, відносини з ненависним начальником. «Повія» Панаса Мирного — це психологічний роман, різноплановий за проблематикою та образною палітрою . В центрі твору — проблема тяжкого становища жінки, протиставлення села як осередку чистоти місту як центру розпусти і моральної деградації. Роман є найвідомішим твором автора, написаним у жанрі великої прози, серед яких також «Хіба ревуть воли, як ясла повні?». Книги. Мирный Панас. Хіба ревуть воли, як ясла повні? (скорочена версія переказ). Страница 1. Выбрать главу. 1. 2. 3. 4. « ‹ › » Загрузка. Панас Мирний (1849-1920). І. Польова царівна. Сталося це одного чудового весняного дня. Ясне сонце було тепле й приязне. Роман з народного життя «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» Скорочено. Весна. Шляхом до села Пісок йшов молодий чоловік. "Не багатого роду”. Років двадцяти. Знайшов повію та гуляв іноді з нею. Ішов 1848 рік. Повів Максим (який вже став фельдфебелем і мав тепер роту) свій взвід обороняти австрійців від венгрів. Тепер йому було зручніше глибше п,ятерню запустити в московські достачі. Думав про сім,ю. На краю міста була хата ("руїна”). Там жив москаль Терьоха з Меланією. Пили, гуляли, билися, – і була у них донька – Явдошка. «Пові́я» — роман Панаса Мирного. Дві перші частини роману опубліковані в 1883—1884 роках. За життя автора публікувався частинами. Вперше повністю опублікований 1928 року. У цьому романі на тлі широких суспільно-історичних узагальнень зображено трагічну історію життя дівчини-наймички, змальована пореформена дійсність XIX століття — розшарування селянства, зростання нових багатіїв, занепад суспільної моралі. панас мирний повія скачать быстро Повія. Панас Мирний. від другої пречистої як почалися доші, та день у день лили — до самого Пилипа. Земля так набралася води, що вже і в себе не приймала. Великими річками-озерами стояла та вода по полях та балках; на проїжджих шляхах такі багна — ні пройти ні проїхати. Не тільки село з селом — сусіди не бачилися одно з другим цілими тижнями; жили, як у неволі. Осіння надвірня робота стала. Коли хто мав клуню — молотив собі потроху, прибирав, що дала за літо кривава праця. Та чи багато тих клунь у Мар'янівці? У зборщика Грицька Супруна — одна; у попа — друга; у пана третя; а в останніх хліб гнив у стогах. І врожай того літа негустий удався; тепер осінь мала й те зогноїти. Боліло хліборобське серце, дивлячись на свої залиті водою токи, на почорнілі, припавші до землі стіжки. У Демиденка у стозі жито росло; у Кнура два стоги миші поточили; зовсім скирти розсунулись, розпались — у гній повернулись. В Остапенка оселя подірчавіла — вода у хату лилася: лгав був сеї осені вкрити, та захопила негода. На людей пішла пошесть: трясці, пропасниці. Заробітку ніякого; грошей немає. У других і хліба пе стало, та ніде й позичити. Біда, кара господня!

Наймали акафисти, служили молебні — ніщо не помогало! Так було аж до Пилипа. Уночі перед заговінами потягло холодом; у світу випав невеличкий сніжок. Продержало з тиждень морозом — земля заклякла, як кістка. Люди й тому раді: зразу кинулися до хліба. Зягупалії з досвітку до пізньої ночі ціпи між стогами, загарчали лопати на токах — шпарко народ узявсь до роботи! Через тиждень — замість чорних стогів жовтіли високі ожереди соломи. З хлібом управились, а одвезти у місто на базар або на ярмарок куди — колоть же така — ні з двору!

Дехто з гарячих поїхав та й закаявся: той — вола розчахнув, а той — разом пару. Хто мав конячку — ще сяк-так, возив потроху. Та чи багато ж тих коней у селі?

Мар'янівщани споконвіку хлібороби: віл, а не кінь — сила у польовій роботі. Мар'янівщани кохалися у волах, а не в конях: конем так — поїхати куди, прогулятися, а волом — робити. Шкода скотини, а тут за подушне надавили: овечата, свині, корови — все за безцінь пішло; у волость побрали та там і продали. Народ плакався, бідкався, бо то ж тільки першу половину заплачено; з чого ж взяти на другу? Усі носи повісили. Одна надія зосталася — Миколаївський ярмарок у місті; там як не продати, то хоч пропадай. Люди надіялись та молились, щоб хоч трохи підкинуло снігом, притрусило дорогу: все ж саньми не те що возом, — і для скотини легше, і набрати більше. На Наума потепліло. Сонце сховалося за зелені хмари; з полудня вітер повіяв; зробилась одлига. Продержало так три дні. Проти Варвари почало мотрошити сніжком; до світу і геть-то його впало. Народ мерщій шарахнув на ярмарок: хто мав скотину — своєю, а хто не мав — упрохувався в сусіди. Всі виїздили та виходили; всякому треба те продати, друге купити. Упросився й Пилип Притика до Карпа Здора, свого сусіда й кума. Скинув до його на сани мішечків п'ять жита, один — пшениці та півклунка пшона — увесь лишок, який можна було збути; упросився до кума, та на Варвари раненько й поїхали в город. Виряджала їх сім'я Здорова; виряджала й Пріська, жінка Пилипова, не так стара, як застарена, молодиця; прощалася з ними й дочка Пилипова, Христя — дівка сімнадцяти літ. Пріська наказувала чоловікові солі купити, хоч з півпуда; Христя прохала батька привезти з міста гостинця — хоч перстень, хоч сережки, хоч стьожку яку-небудь. — Гаразд, добре! Усього навезу! — сміється гірко Пилип, думаючи більше про подушне, за котре вже не раз натякав Грицько Супруненко, ніж про доньчине бажання. Місто від Мар'янівки верстов зо двадцять. Коли удосвіта виїхати, то на обід саме поспінеш. Так вони розлічували; так і в дорогу рушили. Зряику сніжок потроху почав падати, все прибільшуючи та приспоряючи. Було тихо, а то й вітрець рушив — почало колесом сніг крутити. Ік обіду таке схопилось, що світу білого не видно! Не вітер, а буря завіяла, метучи цілі гори снігу по землі, вихорючи немов густу кашу у повітрі. Не стало видно ні неба, ні землі — все то одно непроглядне віхало. аж страшно, аж сумно стало! Так було з півдня на Варвари і цілий день на Сави. По дворах понавертало такі кучугури, що страшно дивитись; деякі хати зовсім позаносило, позамуровувало. Мар'янівка розкинулась на двох сугробах, посеред котрих у долину, між густими вербами, лежав ставок. Тепер теї долини й не видно; невеличкі гілячки височезних верб, мов тирчаки бур'яну, визирають з-під снігу, вулиці забиті-заметені; по дворах врівень з хатами стоять страшенні снігові баби, і тільки вітер куйовдить їх гострі голови. У Притики в дворищі, крайньому від царини, — повні хлівці й повіточки снігу, кругом хати, мов сторожів, постановило п'ять баб; з верхів їх вітер рве й перекидає сніг через оселю; а на димарі повикручувало такі кудлаті барани — і не пізнати, чи то людське житво, чи навернуло таку кучугуру снігу. На Миколи перестало бити, зате ушкварив мороз — аж кипить, та вітер так і рве, так і несе з землі. Ще такого страшенно холодного дня ніхто не зазнає!

Галки на деревах замерзали і, як шматки льоду, падали додолу; горобці по повітках коліли. У церкві, не дивлячись на таке свято, — не дзвонено, не служено: до неї добитися не можна!

Народ з самого ранку узявся був за лопати, щоб прогорнути хоч стежку, та нічого не зробивши, розійшовся по хатах. Скотина третій день не напована: глибоко водопій занесено, та й сама скотина у тяжкій неволі; з великою силою до неї можна було добратися, щоб укинути оберемок соломи. Вівці, телята почали гинути. Ще таких два дні — і ні щетини не зостанеться у селі! Справдилася поговірка: "Варвара похвалиться, Сава постелиться, а Микола скує!" Кинулась ранком Пріська вийти э хати — ніяким побитом дверей відчинити! Замістъ сіней Пилип зробив сяку-таку примостку, обкидавши зокола гноєм. Тепер у той захист навернуло повно снігу! А тут ще, як на те — все топливо вийшло, приварку не стало: нічим витопити, ні з чого борщу зварити. На велику силу Пріська з Христею одхилили двері, прогортаючи руками сніг; що не можна було викидати надвір, вигортали у хату. Сніг розтавав; калюжі текли під піл, під піч, під лави; у хаті, як у льоху, стало холодно, вогко. Сяктак двері відчинились. Почали знову вигортати сніг з хати у сіни, з сіней — надвір. Обидві ухоркались, аж піт пройняв. Захист очистили від снігу й закрили плетеним засіком, що порожній стояв у кутку. Тепер же треба до соломи якось добитись: не сидіти ж у нетопленій хаті!!

Христя, молодша, кинулась було — та й пірнула з головою в снігу. Пріська стала рятувати; піднявся крикгук. З сусідніх дворів те ж саме чулося: і там було не краще. Посеред улиці хтось кричав, лаявся. хтось десь реготався. І сміх, і лихо. Насилу Христя вилізла з кучугури, та знову кинулась — і знову зав'язла. — Ні, не так, — каже Пріська. — Возьмімо ночви та ночвами виносимо!

УЗЯЛИ ночви. Кругом хати був вільний проход; поміж бабами ще виднілись просвіти; у просвіти носили сніг, закидали їх. Не забарилася снігова стіна вирости кругом хати. Насилу добилися до соломи. Ряден з п'ять її утягла Христя у хату. Пріська зовсім вибилась з сили, лежала на полу та стогнала. Топлива добули; треба б у погріб добитись. Попробувала знову Христя — ні, не сікайся!

— Та хай йому, тому погребові!

Ще трохи там зосталося буряків — зваримо борщ; пшоно теж е — буде на кашу, — рішила Пріська. — Що картоплі нема, то сількісь уже!

— І димар занесло. Оце лихо! — тільки що сказала Христя, як з грюком ціла копиця снігу посунулася на припічок. Христя мерщій винесла його у сіни. Дим почав клуботатись над припічком, шукав проходу; снігу ще кинуло З димаря; це зразу сіпнуло його угору. Слава богу! Солома запалала жаркоясно. Поки Пріська лежала та спочивала, Христя поралась коло страви. Швидка ця Христя, золоті в неї руки! Не забарилася вона витопити, страви наварити. Коли заткнула верх, тепло пішло по хаті. А надворі знову розходилося таке, що лихо!

Сонце, показавшись зранку, посунуло знову за хмари; зелені вони та непривітні обложили все небо. Вітер з години на годину дужчав, рвав сніг з землі, крутив його на всі боки, вихорив на всі сторони. Кругом хати неначе у сто коней гасало, торохтіло оселею, жалібно співало у димарі. Добре тому, хто тепер дома, в теплій господі! А ті, що в полі, в дорозі. Серце Прісьчине пило. Вона сьогодні ждала Пилипа. Певно, він зранку рушив. Не дай, господи, не доб'ється до пристановища?

Занесе-закида зовсім снігом, душу заморозить навіки. Пріська ледве ходила по хаті, бліда, хмура, і все стогнала. Довго не обідали, все дожидали — ось-ось над'їде. І пообідали — Пилипа не було. Уже стало й вечоріти — немає. Невеселі думки турбували Прісьчину голову. Пріська трохи не скрикнула. Доччине слово як ножем ударило її в серце. Буря рвонула, аж затріщала оселя у хаті, загуркотіло у вікна, заголосило в димарі, тонко та жалібно, аж в серці у Пріськи похолонуло. Ніч спустилася на землю, сіра, непривітна ніч. У вікна, крізь намерзлі шибки, ледве-ледве пробивався світ; по кутках у хаті зступилися тіні; густий морок окрив її всю. Христя засвітила невеличкий каганець і постановила його на комині. Підсліпо, чадіючи на всю хату, горів його гніт; вітер ходив по хаті; сизий світ коливавсь на всі боки, мов перед смертю чоловік водив померклими очима. Христя глянула на матір і злякалася: жовта, аж чорна, сиділа вона на полу, підобгавши ноги й згорнувши руки; голова її не держалася прямо — важко опустилась на груди; очіпок, підбившись угору, посунувся набік; сірі пасма волосся висіли з-під його, мов посохле бадилля; довга тінь від неї гойдалася на помокрілій стіні. Пріська підвела голову, глянула на дочку, болісно, прикро подивилася. Христю аж обняло холодом від того погляду. панас мирний повія скачать быстро Повія. Скачать книгу в формате: Аннотация. «Повія» Панаса Мирного – це психологічний роман, різноплановий за проблематикою та образною палітрою . В центрі твору – проблема тяжкого становища жінки, протиставлення села як осередку чистоти місту як центру розпусти і моральної деградації. Роман є найвідомішим твором автора, написаним у жанрі великої прози, серед яких також «Хіба ревуть воли, як ясла повні?». Отзывы. Популярные книги. Лиз Бурбо Пять травм, которые мешают быть самим собой Благодарности От всей души благодарю всех. Пять травм, которые мешают быть самим собой. Стивен КИНГ ТЕМНАЯ БАШНЯ СТРЕЛОК Посвящается Эду Ферману, который рискнул прочесть эти исто. Стрелок (Темная башня - 1) Новый роман от автора мирового бестселлера «Девушка в поезде»! Не так давно Нел оставила своей. В тихом омуте. Джон Эйкафф Начни. Врежь страху по лицу, перестань быть «нормальным» и займись чем-то стоящим. Начни. Врежь страху по лицу, перестань быть «нормальным» и займись чем-то стоящим. Annotation Аллен Карр, разработавший собственный способ избавления от никотиновой зависимости, н. Легкий способ бросить пить. Почему даже самые умные, успешные и привлекательные женщины не всегда понимают поступков мужчин и н. Поступай как женщина, думай как мужчина. Читатель! Мы искренне надеемся, что ты решил читать книгу "Повія" Мирний Панас (UK) по зову своего сердца. Очевидно, что проблемы, здесь затронутые, не потеряют своей актуальности ни во времени, ни в пространстве. На развязку возложена огромная миссия и она не разочаровывает, а наоборот дает возможность для дальнейших размышлений. Создатель не спешит преждевременно раскрыть идею произведения, но через действия при помощи намеков в диалогах постепенно подводит к ней читателя. Благодаря уму, харизме, остроумию и благородности, моментально ощущаешь симпатию к главному герою и его спутнице. Основное внимание уделено сложности во взаимоотношениях, но легкая ирония, сглаживает острые углы и снимает напряженность с читателя. Значительное внимание уделяется месту происходящих событий, что придает красочности и реалистичности происходящего. Невольно проживаешь книгу – то исчезаешь полностью в ней, то возобновляешься, находя параллели и собственное основание, и неожиданно для себя растешь душой. Существенную роль в успешном, красочном и динамичном окружающем мире сыграли умело подобранные зрительные образы. С помощью описания событий с разных сторон, множества точек зрения, автор постепенно развивает сюжет, что в свою очередь увлекает читателя не позволяя скучать. Интрига настолько запутанна, что несмотря на встречающиеся подсказки невероятно сложно угадать дорогу, по которой пойдет сюжет. "Повія" Мирний Панас (UK) читать быстро онлайн, благодаря умело запутанному сюжету и динамичным событиям, будет интересно не только поклонникам данного жанра. Новинки. Успешная чемпионка по боям без правил Альбина по уши влюбляется в чернокожего коллегу-бойца. Но афр. Блондинка и африканский бог. Успешная чемпионка по боям без правил Альбина по уши влюбляется в чернокожего коллегу-бойца. Но афр. панас мирний повія скачать быстро Панас Мирный - Гулящая. 99 Пожалуйста дождитесь своей очереди, идёт подготовка вашей ссылки для скачивания. Скачивание начинается. Если скачивание не началось автоматически, пожалуйста нажмите на эту ссылку. Описание книги "Гулящая" В глухой деревушке, затерявшейся на просторах Российской империи, словно весенний цветок расцвела девичья краса Христины. А это дар, но дар нелегкий и опасный. Красивую девушку подстерегают тысячи соблазнов, а если она к тому же бедна и одинока, то избежать их ей во сто крат труднее. Ни один мужчина не может устоять перед Христиной, волею судьбы покинувшей родное село и оказавшейся в губернском городе. Много горестей и совсем мало радостей, которым так радовалась ее чистая, наивная душа, выпало на ее долю. Жизнь Христины словно падающая звезда мелькнула на темном небе, чтобы, просияв на миг, раствориться во мраке. Другой такой зимы, лютой и неистовой, люди не припомнят! Осень была дождливой: от второй пречистой [Церковный праздник – 4 ноября. ] начались дожди и шли непрерывно до самого Филиппова дня [27 ноября.]. Земля так насытилась водой, что больше ее уже не принимала. Большими лужами и озерами стояла вода на полях и в балках; на проселочных дорогах такая грязь – ни пройти, ни проехать. Не только в другое село, но даже к соседу нельзя было пройти в течение многих недель; жили как в неволе. Осенние дворовые работы приостановились. У кого был овин – молотил понемногу, собирал плоды летней изнурительной страды. Но много ли этих овинов в Марьяновке? У сборщика податей Грыцька Супруна – один; у попа – второй; у пана – третий; а у остальных хлеб гнил в стогах. И урожай этим летом не густой выдался – а нынче осень угрожала и его сгноить. Болело сердце хлебороба при виде залитых водой токов и почерневших, приникших к земле скирд. У Демиденка рожь проросла; у Кнура два стога мыши попортили; совсем скирды развалились, рассыпались – превратились в гниль. У Остапенка крыша продырявилась – вода в хату протекла: собирался этой осенью чинить кровлю, но помешало несчастье. На людей пошли напасти: простуды, лихорадка. Заработка никакого, денег нет. У иных и хлеба уже не стало, да и не у кого занять. Беда, наказанье Господне!

Заказывали акафисты, служили молебны – ничего не помогало!

Так было до Филиппова дня. Ночью перед рассветом повеяло холодом; к утру выпал небольшой снежок. С неделю продержался мороз – земля затвердела, точно кость. Люди и этому рады: сразу бросились к хлебу. От зари до поздней ночи стучали цепы, лопаты, шуршало зерно на токах – горячо принялся народ за работу! Через неделю на месте почерневших стогов желтели скирды соломы. С хлебом управились, а отвезти его в город на базар или на ярмарку куда-нибудь – так грязь такая, что со двора не выедешь!

Кое-кто не утерпел – поехал, так закаялся: у одного – вол надорвался, а у другого – сразу пара. У кого была лошаденка – еще так-сяк: возил понемножку. Да много ли этих коней в селе?

Марьяновские крестьяне испокон веку хлеборобы: вол, а не конь – сила в полевой работе. Марьяновцы всегда предпочитали волов: на коне что? – поехать куда-нибудь на прогулку, а волы – для работы. Жалко скотину, а тут пристали с подушными податями: ягнята, свиньи, коровы – все за бесценок пошло; в волость забрали да там и продали. Народ горевал, жаловался: ведь это же только первая половина уплачена, а где взять на вторую?

Все носы повесили. Одна надежда осталась на ярмарку в Николин день [19 декабря. ] в городе: там если не продашь, то хоть пропадай! Люди в надежде на милость Божью молились, чтобы хоть немного снега выпало, дорогу прикрыло: все же сани не то что воз – и для скотины легче, и потянут больше. В Наумов день [14 декабря. ] потеплело. Солнце спряталось за зеленые облака; к полудню подул ветер – наступила оттепель. Она продержалась три дня. Накануне Варвары [17 декабря. ] прошел мелкий снежок; до утра его изрядно выпало. Народ скорей собрался на ярмарку: у кого была скотина – запрягал свою, у кого не было – просился в компанию. Все выезжали и уходили: каждому нужно что-либо продать и купить. Напросился и Филипп Притыка к Карпу Здору, своему соседу и куму. Положил на его сани пять небольших мешков ржи, один – пшеницы да полмешка пшена – весь излишек, который можно было продать; и вместе с кумом ранним утром на Варварин день поехали в город. Снарядила их в дорогу семья Здора; снаряжала мужа и Приська, жена Филиппа, еще не старая годами, но сильно постаревшая молодица; прощалась с ними и дочка Филиппа – семнадцатилетняя Христя. Приська наказывала мужу соли купить с полпуда; Христя просила отца привезти из города гостинец – перстень, сережки или хоть ленту какую-нибудь. – Ладно, хорошо! Всего навезу!

– с горькой усмешкой говорит Филипп, думая больше о подушной подати, про которую уже не раз напоминал Грыцько Супруненко, чем о просьбе дочери. Город от Марьяновки в верстах двадцати. Если выехать перед рассветом, то к обеду как раз поспеешь. Так они рассчитывали, так и тронулись в путь-дорогу. С утра снег снова начал понемногу падать, потом пошел сильнее и гуще. Было тихо, а тут и ветерок подул, закружились снежные вихри. К обеду поднялась такая метель, что и света белого не видно! Уже не ветер, а вьюга завыла, поднимая с земли целые горы снега и неистово кружа их в воздухе. Не видно стало ни неба, ни земли – все затмила непроглядная метель. аж страшно, тоскливо стало на душе! Так продолжалось до ночи и весь следующий Саввин день [18 декабря.]. Во дворах намело такие сугробы, что глядеть страшно было: некоторые хаты совсем занесло. Марьяновка раскинулась на двух холмах, между которыми в низине находился небольшой пруд. Теперь этой низины и не видно: извилистые сучья высоченных верб, словно стебли бурьяна, торчат из-под снега; улицы засыпаны, во дворах вровень с хатами стоят большущие снежные сугробы, только ветер треплет их заостренные головы. В подворье Притыки, крайнем от церкви, и хлева, и клети полны снега. Вокруг хаты, словно сторожа, стоят пять высоких сугробов; ветер срывает с них снег и перебрасывает его через кровлю. На ней и на трубе столько снега, что не узнать, то ли это людской очаг, то ли огромный сугроб. На Николин день метель улеглась, зато ударил такой мороз – прямо обжигает! А ветер, того и гляди, опрокинет, сорвет с земли. Такого холода никто не припомнит! Галки замерзали на деревьях и, как ледяные сосульки, падали на землю; воробьи околевали в клетях. В церкви, несмотря на такой большой праздник, не было службы: к храму нельзя было пробраться. Народ с самого утра взялся было за лопаты, чтобы хоть тропинку проложить, но, ничего не добившись, люди разошлись по домам. Скотина третий день не поена: водопой совсем замело, да и сама скотина в неволе, к ней с большим трудом можно было добраться, чтобы кинуть вязанку соломы. Овцы и телята начали околевать. Еще два таких дня – и ничего от скота не останется. Сбылась поговорка: «Варвара погрозит, Савва постелет, а Никола скует». Собралась утром Приська выйти из хаты – никак двери не откроет!

Вместо сеней Филипп смастерил немудреную пристройку, обложив ее навозом. Теперь там было полно снега!

А тут еще на беду все топливо вышло – приварка не стало; нечем печку истопить, борщ сварить. С большим трудом Приська с Христей приотворили дверь, придерживая руками снег, но часть его все же попала в хату. Снег таял; лужи текли в подполье, под лавки и печь; в хате стало холодно, как в погребе. Кое-как дверь открыли. Начали выметать снег из хаты в сени, а оттуда на двор. Обе они уморились, даже пот прошиб. Сени очистили от снега и закрыли плетеной корзиной, стоявшей в углу. А теперь нужно как-то к соломе пробиться: не сидеть же в нетопленой хате!

Христя кинулась было во двор – и погрузилась с головой в снег. Приська стала ее вытаскивать; поднялся крик, гам. С соседних дворов доносился такой же шум: и там было не лучше. На улице кто-то кричал, ругался. где-то хохотали. И смех и грех. Насилу выбралась Христя из сугроба, но в другой раз попыталась пробраться и снова увязла. Взяли корыто. Вокруг хаты был свободный проход; между сугробами тоже виднелись просветы – туда сносили снег. Насилу пробрались к соломе. Ворохов пять натаскала Христя в хату. Приська совсем выбилась из сил, лежала на полу и стонала. Топливо достали, теперь бы надо в погреб пробиться. Попыталась снова Христя – нет, не суйся!

– Да ну его, этот погреб!

Еще немного бураков осталось – сварим борщ; пшено тоже есть, на кашу хватит, – решила Приська. – А что картошки нет – уж так и быть!

– И трубу занесло. Вот беда!

– Едва произнесла Христя эти слова, как из дымохода вывалилась целая охапка снега. Христя торопливо вымела его в сени. Дым начал клубиться над шестком, ища выхода; из трубы еще выпал замерзший снег; его сразу вынесло наружу. Слава Богу!

Солома запылала жарко-жарко. Пока Приська приходила в себя, Христя готовила обед. Сноровистая эта Христя, золотые у нее руки! Не мешкая, она сварила борщ. Задвинула печную заслонку, и стало тепло в хате. А на дворе опять творилось такое, что просто беда!

Солнце, показавшееся с утра, снова спряталось за тучи; зеленые и мрачные, они обложили все небо. Ветер с часу на час крепчал, рвал снег с земли, крутил его во все стороны, вздымал белые вихри. Вокруг хаты словно сто коней плясало; тарахтело на чердаке, завывало в трубе. Хорошо тому, кто теперь дома, у теплого очага!

А каково тем, кто в поле, в пути! Сердце Приськи заныло. Она сегодня ждала Филиппа. Он, верно, выехал утром. Не дай Господи не найдет пристанища!

Занесет его снегом, душу заморозит навеки. панас мирний повія скачать быстро Повія. Панас Мирний. Дане видання пропонує роман «Повія» видатного українського письменника Панаса Мирного (1849—1920), про якого І. Франко сказав: «Свіжий і сильний талант». Своє творче покликання Панас Мирний визначив ще в юності, записавши в «Щоденнику»: «. хочу показати безталанну долю житія людського, високую його душу, тепле серце». Мети він досяг в одному зі своїх кращих творів. Розрахована на школярів, вчителів, студентів-філологів, усіх, хто цікавиться творчістю Панаса Мирного. Лучшая рецензия на книгу. Восхитительно. Прекрасный образец книги в так любимом мной жанре реализма. Замечательный образный язык, выразительные герои, яркие описания природы и быта. Книга рассказывает о судьбе девушки Христи из бедной семьи, выросшей в селе и после смерти отца отправленной работать в город. Собственно, уже из названия книги можно сделать вывод о том, какая жизнь поджидает Христю, и то, чем книга закончилась, тоже не стало для меня сюрпризом - что-то такое я почему-то и предполагала. Тут можно много рассуждать о том, кто виноват, но я не буду. Конечно, много нехороших людей попалось девушке на жизненном пути, но и сама она вела себя не всегда так, как следовало, и были ситуации, когда можно было поступить не так, а иначе. Но получилось так, как получилось, и книга произвела на меня большое… С середины 1880-х годов произведения Панаса Мирного начинают публиковать на Украине на страницах альманаха «Рада», который издавал М. Старицкий. В 1883—1884 годах впервые публикуются первые две части романа «Повія». Подробнее о книге. Читала книгу с интересом. Автор очень хорошо показывает жизнь людей, их обычаи и порядки. Панас Мирный показывает читателю, всю красоту нашего мира, з добрыми людьми так и с злыми и завистниками. Я даже предположить не могла, что эта книга вызовет у меня бурю эмоций, и оставит после себя положительные впечатления. Рекомендую прочитать. 5 Христя - так же трагична, как и красива. Вот отменили крепостное право и вот она, казалось бы, свобода. А как ей пользоваться непонятно. Эта книга об отношениях людей, о понимании и сострадании. Об осознании себя и о распаде личности. О надежде, что ещё осталось в этом мире своё. Антизолушка?

Христя красивая молодая девушка оказалась в притиснении от соседа из-за того, что понравилась его сыну. А она этим парнем не сильно-то и интересовалась. Но папаша все равно, через козни и обман, способствуют отсылке Христи в город услуживать. Что теперь ей делать в городе?

Как там? Христя знакомится с разными людьми и никто не может однозначно сказать где лучше?

В селе или в городе?

Ещё есть красивая природа, уникальный быт, празники, гуляния, наряды. 4 Слишком. Я люблю трагичные истории. Не считайте меня жестокой, но порой хочется проникнуться чужими страданиями. Впрочем, "Гулящая" стала для меня своего рода символом перерыва в таких желаниях. Нет выхода. Нет пути. Нет возможностей. И даже нет жалости. Книга про страдания, которые прикрывают будущую пустоту. Хорошо, что то время прошло. пишу я с оттенком недоверия к настоящему и будущему 5 Така драматична укрліт. Не раз запитувала себе: "Чому українська література така трагічна?" Одні покритки, повії, пани, кріпаки. Список можна довго продовжувати. Особливо таких персонажів любить Панас Мирний, класик вітчизняного реалізму. Згадаймо, хоча б його роман-епопею "Хіба ревуть воли, як ясла повні?". Не менш драматичний роман "Повія" того ж автора. "Повія" вважається одним із кращих романів українського реалізму. До того ж тема обрана Панасом Мирним на той час ще була нерозкрита в белетристиці. Сюжет класичний. Вродлива дівчина з села не без допомоги чоловіків, які її оточують, стає на слизьку дорогу, з якої вже не зійде. Місто перетворює її на повію, заковтує її в себе, як комаху. Символічно, наприкінці твору вона п'яна повертається до села в люту хуртовину, але на її прохання двері не відчиняють.… Я, честно сказать, не очень люблю книги, в которых жизнь бьет героев ключом по голове, а они бесконечно терпят, а то и смакуют свои горести. И хотя герои этой книги как раз из такой категории, роман Панаса Мирного мне понравился. Его можно сравнивать с шедеврами мировой литературы. Сюжет как у Диккенса, язык как у Толстого и Тургенева, а в целом - очень самобытное, неповторимое произведение. Во всей "красе" представлена тяжелая жизнь незащищенных слоев населения: вдовы, сироты, женщины, нищие крестьяне. Очень колоритно показан разгул чиновничьего произвола - взяточничество, казнокрадство, кумовство, бесстыдство и снобизм. Живописные описания природы, в лучших традициях классики, оттеняющие душевное состояние героев. Суть: речь пойдёт о второй половине 19 века, когда отмена крепостного права уже была на носу, когда в сёлах мужики по выходным уезжали из своей хаты на ярмарку, их жёны вели хозяйство, а дочери потихоньку (а порой и в открытую) заглядывались на панычей. О том, как ты, ладная да гладкая, впервые попадёшь в город в услужение к пановьям, да и затянет тебя городская суета, и деревня своя уже не мила. А твою хату тем временем переделают в шинок, да и зачем, казалось бы, она теперь тебе, когда у тебя в городе намечается красивая жизнь с панычем. Книга - прекрасна. Язык автора - как приятный бонус. Как будто читаешь Гоголя, только в драматичном и порой ужасающем ключе. История Христи стара как мир и повторяется постоянно, с незначительными вариациями. Всегда люди будут легкомысленно тянуться… 3 Тяжёлая жизнь. Тяжёлая судьба. Когда оно было, крепостное право. Чего только не изменилось в жизни, а человеческая душа осталась без изменений - потёмки. И сейчас также. Муж дурак - соседка виновата, сын дурак - соседка виновата, дочь нормально родить не может - тоже соседка виновата, сглазила. А сколько абортов было, какие противозачаточные принимали, какие гены - неважно. Главное, чтобы соседка была виновата. Тогда и жить веселей, никакой ответственности, легко на душе. Героиню, конечно жалко. Особенно в первый период её жизни - на селе. Здесь от неё ничего не зависит. Смерть отца, смерть матери, преследования богача сельского, обвинения в убийстве, в колдовстве. Второй период - в городе. Тоже понять можно. Мечты о хорошей жизни, надежды на лучшее, жажда любви. Но далее - пережив предательство, хлебнув грязи и… Насколько сильно я люблю книги о бедняках, настолько же не люблю украинскую классическую литературу за то, как отвратительно в ней показана бедность народа. Почему бедняки других стран описываются совсем иначе, почему они могут вызвать абсолютно разную палитру эмоций, а украинские селяне ничего не вызывают, кроме щемяще-скребущей пустоты?

Вопрос риторический. Данный роман заинтересовал меня поднятой темой – судьба девушки в украинской глубинке. И книга меня приятно удивила, в какой-то момент я понял, что нашел абсолютно нетипичное произведение украинского классика, ведь вся школьная программа – скука смертная. Были довольно интересные моменты, например: девушку могут посчитать ведьмой, если в нее влюбляется парень; женщина сорока лет считается старой бабкой; рукоприкладство мужа по… панас мирний повія скачать быстро Повія читати мирний панас скорочено. Стислий переказ сюжету, опис ключових подій та змісту твору в Бібліотеці УкрЛіб. Стислий переказ, виклад змісту. Надіслати Розповісти Цвірінькнути. Розповідь про трагічну долю української селянської дівчини Христини. Її батько Пилип Притика, повертаючись з міста, куди ходив дістати грошей, щоб заплатити податки, замерзає по дорозі (стоїть зима). Христина ж полюбилася синові місцевого багатія Федору. Батько Федора Грицько Супруненко намагався вижити Христину з матір'ю Пріською з Марянівки, навіть намагався відібрати в них землю. Панас Мирний, Повія (скорочено). Але землю допомогли відстояти їх сусіди — Карпо з Одаркою. Читати скорочено за 2 хвилини →. DOCX. Підійде для сучасних офісних програм. “Повія” Панас Мирний скорочено. Батько Федора Грицько Супруненко намагався вижити Христину з матір’ю Пріською з Марянівки, навіть намагався відібрати в них землю. Але землю допомогли відстояти їх сусіди – Карпо з Одаркою. Читати повний текст твору "Повія" Панаса Мирного онлайн в Бібліотеці української класичної літератури. Завантажити книгу, скачати весь твір у форматах docx, fb2. Повія - Панас Мирний. Роман Панаса Мирного «Повія» — твір величезної художньої вартості, один із найкращих соціально-психологічних романів української літератури XIX ст. Панас Мирний. Повiя. Частина перша. У СЕЛI. Спочатку Панас Мирний створив нарис «Подоріжжя од Полтави до Гадячого» на основі реальної історії Василя Гнидки – розбійника, який разом із своїми поплічниками вбив цілу сім’ю на Полтавщині. Потім автор створив повість «Чіпка»; перша назва роману – «Пропаща сила». у романі Панаса Мирного «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» показано життя декількох родів протягом кількох поколінь. Показано як негативні риси характеру головного героя, успадковані від батька та діда, призвели до трагічної смерті безневинних людей та загубленої долі самого Чіпки Варениченка; Нечипор Варениченко – поєднує в собі як і хороші так і негативні риси. Повія. У СЕЛІ. Писар почав читати. Складно, по-писарській була написана бумага, що Загнибіда ще об Миколі договорився з Пилипом Притикою найняти у його, Притики, дочку Христю за десять рублів у рік на його, Загнибіди, одежі; що Притика, вельми нуждаючись у грошах, узяв у нього п'ять рублів за півроку вперед, видавши розписку не як за найми, а як за позику, що, довідавшись об Притичиній смерті, він, Загнибіда, просе. Здесь есть возможность читать онлайн «Панас Мирний: Повiя» весь текст электронной книги совершенно быстро (целиком полную версию). В некоторых случаях присутствует краткое содержание. категория: Классическая проза на русском языке. Описание произведения, (предисловие) а так же отзывы посетителей доступны на портале. Библиотека «Либ Кат» — LibCat.ru создана для любителей полистать хорошую книжку и предлагает широкий выбор жанров: Любовные романы фантастика и фэнтези приключения детективы и триллеры эротика документальные научные юмористические анекдоты о бизнесе проза детские. «Повія» Панас Мирний скорочено. Опубліковано: Тесс Нд, 2017-01-01 22:35. Матеріали до уроків. Паспорт твору Панаса Мирного «Повія». Панас Мирний –»симфоніст української прози». (О.Гончар). ПАНАС МИРНИЙ. Панас Мирний (1849 — 1920). Отримати сертифікат. За жанром. Моральні проблеми героїв роману Панаса Мирного „Повія” Розділ 2. Дослідження морально-етичної проблематики у романі „Повія” Панаса Мирного 2.1. Моральні основи українського реалізму у романі „Повія” 2.2. Художній світ села і міста в романі Панаса Мирного „Повія” Висновки. Головна сюжетна лінія – життєвий шлях Христі – наскрізна. Похожие вопросы. Книга «Повія» Панас Мирный. Дане видання пропонує роман «Повія» видатного українського письменника Панаса Мирного (1849—1920), про якого І. Франко сказав: «Свіжий і сильний талан. А можливо просто цей роман і справді потрібно читати в певний період життя. Не в школі точно. Як часто ми, зітхаючи, жаліємося на важкий час, на труднощі з роботою, зарплатнею, відносини з ненависним начальником. «Повія» Панаса Мирного — це психологічний роман, різноплановий за проблематикою та образною палітрою . В центрі твору — проблема тяжкого становища жінки, протиставлення села як осередку чистоти місту як центру розпусти і моральної деградації. Роман є найвідомішим твором автора, написаним у жанрі великої прози, серед яких також «Хіба ревуть воли, як ясла повні?». Книги. Мирный Панас. Хіба ревуть воли, як ясла повні?

(скорочена версія переказ). Страница 1. Выбрать главу. 1. 2. 3. 4. « ‹ › » Загрузка. Панас Мирний (1849-1920). І. Польова царівна. Сталося це одного чудового весняного дня. Ясне сонце було тепле й приязне. Роман з народного життя «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» Скорочено. Весна. Шляхом до села Пісок йшов молодий чоловік. "Не багатого роду”. Років двадцяти. Знайшов повію та гуляв іноді з нею. Ішов 1848 рік. Повів Максим (який вже став фельдфебелем і мав тепер роту) свій взвід обороняти австрійців від венгрів. Тепер йому було зручніше глибше п,ятерню запустити в московські достачі. Думав про сім,ю. На краю міста була хата ("руїна”). Там жив москаль Терьоха з Меланією. Пили, гуляли, билися, – і була у них донька – Явдошка. «Пові́я» — роман Панаса Мирного. Дві перші частини роману опубліковані в 1883—1884 роках. За життя автора публікувався частинами. Вперше повністю опублікований 1928 року. У цьому романі на тлі широких суспільно-історичних узагальнень зображено трагічну історію життя дівчини-наймички, змальована пореформена дійсність XIX століття — розшарування селянства, зростання нових багатіїв, занепад суспільної моралі.

панас мирний повія скачать бесплатно