знайомство у творі наймичка є

Аналіз поеми “Наймичка” Т. Г. Шевченка. Образ матері є центральним у всьому доробку Т. Г. Шевченка, але в другому періоді творчості цей образ набуває нових рис. За кілька років, які пройшли між написанням “Катерини” і “Наймички”, Тарас Шевченко зміцнів як поет. Він по-новому осмислює долю жінки-покритки, виводить на передній план її материнські почуття, й самопожертву в ім’я дитини. І Катерина, і головна героїня “Наймички” Ганна несвідомо позбавили себе подружнього щастя, але світ, Катерини зруйнувався відразу після того, як молода жінка зрозуміла, що її одурено. Ганна ж, навпаки, вище за все ставить життя свого сива. Неважко здогадатися, чому жінка опинилась у полі з немовлям на руках. На перший план виходять її материнські почуття: Не лай мене: молитимусь, Із самого неба Долю виплачу сльозами І пошлю до тебе. І дійсно, упродовж усього свого життя Ганна молилась за долю Своєї дитини. Щоразу, йдучи на прощу, ставала в Києві в найми, щоб на зароблені гроші замовити молебень за здоров’я свого сина, завжди приносила йому подарунки. Як боляче матері від того, що ніколи не звернеться ц дитина до неї з наяевятішим словом “мама”. Ганна усвідомлювала, що для Марка вона завжди буде тільки наймичкою. Наймичка сама прирекла себе на муку бути поряд з сином і не мати права зізнатись йому. Лише перед смертю Ганна сказала своєму синові, що вона не наймичка: Прости менеї Я каралась Весь вік в чужій хаті… Прости мене, мій синочку! Я… я твоя мати. Сучасники Шевченка дали високу оцінку поемі “Наймичка”. А Іван Франко, досліджуючи творчість великого Кобзаря, вважав, що “Наймичка належить до найбільших тріумфів правдивої штуки і мусить уважатися за найкращий показ великої геніальності Шевченка”. Близька до народної творчості, поема “Наймичка” відрізняється яскравим змалюванням селянського побуту, народних обрядів та звичаїв. Це й картини життя Трохима та Насті, хрестин і весілля Марка, інших релігійних обрядів, бо релігія посідала важливе місце в житті українців. Також неможливо уявити собі їхнє життя без пісні, тому в поемі використано рядки пісень, та й слова самого автора часто звучать як пісня. Отже, поема “Наймичка”, як і всі інші твори Тараса Шевченка другого періоду, – це твір незрівнянно тонких людських почуттів і широкого світогляду, які виросли з національної суті великого Кобзаря. Українські шкільні твори: Мої роздуми під час читання поеми “Наймичка” Т. Шевченка Мої роздуми під час читання поеми “Наймичка” Т. Шевченка У творчості Т. Г. Шевченка багато уваги приділялось і долі жінки: їх безправність, беззахисність, трагізм долі. Моi роздуми пiд час читання поеми “Наймичка” Т. Шевченка У творчостi Т. Г. Шевченка багато уваги придiлялось i долi жiнки: iх безправнiсть, беззахиснiсть, трагiзм долi Ї завжди хвилював поета. Можливо, тому, що рано пiшла. Коли перегорнена остання сторінка поеми Тараса Шевченка “Наймичка” Літо 1840 року було вирішальним у житті Тараса Шевченка. Вийшла його перша книжка поезій Ї “Кобзар”. Критичні відгуки були різними, іх було багато, та всі. Коли перегорнена остання сторінка поеми “Наймичка” Ось і перегорнена остання сторінка поеми Т. Г. Шевченка “Наймичка”. Чому ж тоді звучать і звучать в серці слова: Прости мене, мій синочку, Нехрещений сину. Трагізм образу матері в поемі Тараса Шевченка “Наймичка” Мабуть, немає в українській літературі трагічнішого образу, ніж образ матері в поемі Шевченка “Наймичка”. Сам втративши матір неповних дванадцяти років, поет крізь усе життя проніс. Доля жінки у поемах Т. Шевченка “Катерина” і “Наймичка” Творча спадщина Тараса Шевченка яскрава та різноманітна. Хоч він найбільше відомий нам саме як поет, не слід забувати, що Шевченко створив також чудові прозові, драматичні. Трагізм образу матері в поемі Т. Шевченка “Наймичка” Тяжким було життя жінки за часів кріпацгва багато чого довелося їй винести. Особливо тяжк” відчувала вона себе, коли мала дитину, ще не бувши заміжньою. Поет. Поема “Наймичка” – Тарас Григорович Шевченко Тарас Григорович Шевченко ТВОРЧІСТЬ 1843-1847 РОКІВ, ПЕРІОДУ “ТРЬОХ ЛІТ” Поема “Наймичка” Образ матері є центральним у всьому доробку Т. Г. Шевченка, але в другому періоді. “Щастя для матері – це її дитина. За творами “Катерина”, “Наймичка” і “Марія” Тараса Шевченка” Проблема материнства і відносин між матір’ю і дитиною ніколи не була для великого українського письменника, кобзаря Тараса Григоровича Шевченка, чужою. У дуже ранньому віці померла. Тема материнства в поемі Тараса Шевченка “Наймичка” Провідною темою в Творчості геніального сина українського народу Т. Г. Шевченка було зображення страдницької жіночої долі. Пригадаймо поеми “Катерина”, “Сова”, “Наймичка”. Ці Твори стали даниною. Скорочено “Наймичка” Шевченка У неділю на світанку в полі на могилі, мов тополя, похилилась молодиця. Пригортаючи щось до себе, вона гірко оплакувала свою долю: Ой тумане, тумане –. Трагізм образу матері в поемі Т. Шевченка “Наймичка” За влучним висловом Олеся Гончара, ми ні в кого не знайдемо такого полум’яного, такого пристрасного культу материнства, як у Тараса Шевченка: У нашім раї. Аналіз поеми Тараса Шевченка “Катерина” “Катерина” – типовий український сюжет. Назвали “байроновою поемою” за раптовий початок і кінець. Тема: доля жінки-матері у тогочасному суспільстві. Ідея: гнівний осуд панської розбещеності, співчуття. Аналіз поеми (містерії) “Великий льох” Т. Г. Шевченка За радянських часів поема “Великий льох” була найменш дослідженим твором Кобзаря. Ставлення Шевченка до тогочасної Росії свідомо замовчувалось. А це була країна, яку О. Герцен. Образ знедоленої жінки в поемі “Наймичка” – І варіант – ТАРАС ШЕВЧЕНКО 9 клас ТВОРИ З УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ І варіант Найяскравіший образ жінки-страдниці в циклі поезій “Три літа” створено в поемі “Наймичка”. Т. Шевченко підносить образ матері. Побутові поеми Т. Шевченка I. Реальні образи у поемах Т. Шевченка. (Багато щирих і правдивих образів зібрав у своїй творчості великий Кобзар. У поемах “Катерина”, “Наймичка”, “Сова” він повністю. Аналіз поеми “Сон” Т. Г. Шевченка Поема “Сон” – перша політично-сатирична поема у творчості поета. У цьому творі автор найповніше виразив політичні вимоги покріпаченого селянства. “Сон” – нищівна сатира на деспотичний. Аналіз поеми “Кавказ” Т. Г. Шевченка Тематичним продовженням поеми “Сон” є поема “Кавказ”, присвячена щирому другові Тараса Шевченка Якову де Бальмену, який загинув на Кавказі під час війни з горцями. “Кавказ”. Поема Т. Шевченка “Наймичка” У “Наймичці” (1845) Шевченко розвинув тему материнства та жіночого страждання, до якої вперше звернувся ще в своїй ранній поемі “Катерина”. Тут також зображено жінку, що. Аналіз поеми Тараса Шевченка “Сон” Поема “Сон” – перша політично-сатирична поема у творчості поета. У цьому творі автор найповніше виразив політичні вимоги покріпаченого селянства. “Сон” – нищівна сатира на деспотичний. Аналіз історичної поеми “Гайдамаки” Т. Г. Шевченка “Гайдамаки” – вершина ранньої творчості Т. Г. Шевченка. Ця поема знаменує перехідний період у творчості Кобзаря: від маленьких ліричних творів до великого ліро-епічного полотна, у. Аналіз поеми Тараса Шевченка “Кавказ” Тематичним продовженням поеми “Сон” є поема “Кавказ”, присвячена щирому другові Тараса Шевченка Якову де Бальмену, який загинув на Кавказі під час війни з горцями. “Кавказ”. Аналіз поеми Тараса Шевченка “Гайдамаки” “Гайдамаки” – вершина ранньої творчості Т. Г. Шевченка. Ця поема знаменує перехідний період у творчості Кобзаря: від маленьких ліричних творів до великого ліро-епічного полотна, у. Образ знедоленої жінки в поемі “Наймичка” – ІІ варіант – ТАРАС ШЕВЧЕНКО 9 клас ТВОРИ З УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ II варіант Багато своїх творів Шевченко присвятив матері. Для поета, як і для багатьох інших, мати – це втілення. Т. ШЕВЧЕНКО “НАЙМИЧКА”, “НА ПАНЩИНІ ПШЕНИЦЮ ЖАЛА” Тема. Т. ШЕВЧЕНКО “НАЙМИЧКА”, “НА ПАНЩИНІ ПШЕНИЦЮ ЖАЛА” Варіант 1 1. Поезію “Сон” (“На панщині пшеницю жала”) Т. Шевченко присвятив… А Усім жінкам України. Б. Наймичка (дуже стисло/скорочено) – Шевченко Тарас Пролог У неділю вранці молодиця сидить на могилі та начебто розмовляє з туманом, прохаючи, щоб він або сховав її, або задушив. Це покритка зі своїм. Наймичка Пролог. У неділю на світанку в полі похилилася молодиця, пригортаючи дитину та оплакуючи свою долю. Є у неї багата рідня, та довелося покинути рідну оселю. Наймичка – ТАРАС ШЕВЧЕНКО Скорочено Пролог. У неділю на світанку в полі похилилася молодиця, пригортаючи дитину та оплакуючи свою долю. Є у неї багата рідня, та довелося покинути рідну оселю. Тарас Шевченко – Наймичка (Скорочений переказ, дуже стисло) Тарас Шевченко Наймичка (Скорочений переказ, дуже стисло) Пролог. У неділю на світанку в полі похилилася молодиця, пригортаючи дитину та оплакуючи свою долю. Є у неї. Наймичка скорочено – Тарас Шевченко Пролог У неділю на світанку в полі на могилі, мов тополя, похилилась молодиця. Пригортаючи щось до себе, вона гірко оплакувала свою долю: Ой тумане, тумане. Наймичка. Тарас Шевченко. У неділю вранці-рано Поле вкрилося туманом. У тумані на могилі, Як тополя, похилилась Молодиця молодая. Щось до лона пригортає Та з туманом розмовляє: — Ой, тумане, тумане, Мій латаний талане!

Чому мене не сховаєш Отут серед лану? Чому мене не задавиш, У землю не вдавиш? Чому мені злої долі, Чом віку не збавиш?

Ні, не дави, туманочку!

Сховай тільки в полі, Щоб ніхто не знав, не бачив Моєї недолі. Я не одна: єсть у мене І батько і мати. Єсть у мене. туманочку, Туманочку, брате. Дитя моє, мій синочку, Нехрещений сину!

Не я тебе хреститиму На лиху годину. Чужі люди хреститимуть, Я не буду знати, Як і зовуть. Дитя моє!

Я була багата. Не лай мене! Молитимусь, Із самого неба Долю виплачу сльозами І пошлю до тебе! — Пішла полем, ридаючи, В тумані ховалась Та крізь сльози тихесенько Про вдову співала, Як удова в Дунаєві Синів поховала: "Ой у полі могила; Там удова ходила, — Там ходила, гуляла, Трути-зілля шукала. Трути-зілля не найшла, Та синів двох привела, В китаєчку повила І на Дунай однесла: — Тихий, тихий Дунай! Моїх діток забавляй. Ти, жовтесенький пісок, Нагодуй моїх діток!

І скупай, і сповий, І собою укрий!" Був собі дід та баба. З давнього давна, у гаї над ставом Удвох собі на хуторі жили, Як діточок двоє, Усюди обоє. Ще змалечку удвох ягнята пасли, А потім побрали'ся, Худоби діждалися, — Придбали хутір, став і млин. Садок у гаї розвели І пасіку чималу — Всього надбали. Та діточок у їх бігма, А смерть з косою за плечима. Хто ж їх старість привітає, За дитину стане?

Хто заплаче, поховає, Хто душу спом'яне?

Хто поживе добро чесно В добрую годину І згадає, дякуючи, Як своя дитина. Тяжко дітей годувати У безверхій хаті, А ще гірше старітися У білих палатах, Старітися, умирати, Добро покидати Чужим людям, чужим дітям На сміх, на розтрату! І дід і баба у неділю На призьбі вдвох собі сиділи Гарненько, в білих сорочках. Сіяло сонце; в небесах Ані хмариночки; та тихо Та любо, як у раї. Сховалося у серці лихо, — Як звір у темнім гаї. В такім раї чого б, бачся, Старим сумувати?

Чи то давнє яке лихо Прокинулось в хаті?

Чи вчорашнє, задавлене Знов поворушилось? Чи ще тільки заклюнулось І рай запалило?

Не знаю, що і після чого Старі сумують. Може, вже Оце збираються до бога, Та хто в далекую дорогу Їм добре коней запряже? — А хто нас, Насте, поховає, Як помремо?

— Сама не знаю! Я все оце міркувала, Та аж сумно стало: Одинокі зостарілись. Кому понадбали Добра сього. — Стривай лишень! Чи чуєш? Щось плаче За ворітьми, мов дитина! Побіжім лиш. Бачиш — Я вгадував, що щось буде!

— І разом схопились, Та до воріт. Прибігають — Мовчки зупинились. Перед самим перелазом Дитина сповита — Та й не туго й новенькою Свитиною вкрита. Бо то мати сповивала — І літом укрила Останньою свитиною. Дивились, молилис Старі мої. А сердешне Неначе благає: Випручало рученята Й до їх простягає Манюсінькі. і замовкло, Неначе не плаче, Тільки пхика. — А що. Насте?

Я й казав. От бачиш!

От і талан, от і доля, І не одинокі!

Бери ж лишень та сповивай. Ач, яке, нівроку! Неси ж в хату, а я верхи Кинусь за кумами В Городище. — Чудно якось Діється між нами!

Один сина проклинає, З хати виганяє, Другий свічечку, сердешний, Потом заробляє Та, ридаючи, становить Перед образами — Нема дітей. Чудно якось Діється між нами!

Аж три пари на радощах Кумів назбирали Та ввечері й охрестили, І Марком назвали. Росте Марко; старі мої Не знають, де діти, Де посадить, де положить І що з ним робити. Минає рік. Росте Марко — І дійна корова У розкоші купається. Аж ось чорноброва Та молода, білолиця Прийшла молодиця На той хутір благодатний У найми проситься. — А що ж, каже, возьмім, Насте!

— Возьмімо, Трохиме, Бо ми старі, нездужаєм, Та таки й дитина. Хоч воно вже й підросло, Та все ж таки треба Коло його піклуватись. — Та воно-то треба, Бо я й свою вже часточку Прожив, слава богу, — Підтоптався. Так що ж тепер, Що візьмеш, небого? За рік, чи як?

— А що дасте. — Е, ні! Треба знати, Треба, дочко, лічить плату, Зароблену плату. Бо сказано: хто не лічить, То той і не має. Так отак хіба, небого: Ні ти нас не знаєш, Ні ми тебе; а поживеш, Роздивишся в хаті, Та й ми тебе побачимо — Отоді й за плату. Чи так, дочко?

— Добре, дядьку. — Просимо ж у хату. — Поєднались. Молодиця Рада та весела; Ніби з паном повінчалась, Закупила села!

І у хаті, і на дворі, І коло скотини — Увечері, і вдосвіта; А коло дитини — Так і пада, ніби мати, В будень і в неділю Головоньку йому змиє Й сорочечку білу Що день божий, надіває; Грається співає, Робить возики; а в свято — То й з рук не спускає. Дивуються старі мої Та моляться богу. А наймичка невсипуща Щовечір, небога, Свою долю проклинає, Тяжко, важко плаче; І ніхто того не чує, Незнає й не бачить, Опріч Марка маленького. Так воно не знає, Чого наймичка сльозами Його умиває. Не зна Марко, чого вона Так його цілує, Сама не з'їсть і не доп'є — Його нагодує. Не зна Марко. Як в колисці Часом серед ночі Прокинеться, ворухнеться, — То вона вже скочить, І укриє, й перехрестить, Тихо заколише — Вона чує з тії хати, Як дитина дише. Вранці Марко до наймички Ручки простягає І мамою невсипущу Ганну величає. Не зна Марко. Росте собі, Росте, виростає. Чимало літ перевернулось, Води чимало утекло. І в хутір лихо завернуло, І сльоз чимало принесло. Бабусю Настю поховали І ледве, ледве одволали Трохима діда. Прогуло Прокляте лихо та й заснуло — На хутір знову благодать З-за гаю темного вернулась До діда в хату спочивать. Уже Марко чумакує І восени не почує Ні під хатою, ні в хаті, — Кого-небудь треба сватать! — Кого ж би тут?

— старий дума І просить поради У наймички. А наймичка До царівни б рада Слать старости: — Треба Марка Самого спитати. — Добре, дочко, спитаємо Та й будемо сватать. — Розпитали, порадились, Та й за старостами Пішов Марко. Вернулися Люди з рушниками, З святим хлібом обміненим. Панну у жупані, Таку кралю висватали, Що хоч за гетьмана, То не сором. Отаке-то Диво запопали. — Спасибі вам!

— старий каже. — Тепер, щоб ви знали, Треба краю доводити, Коли й де вінчати, Та й весілля. Та ще ось що: Хто в нас буде мати?

Не дожила моя Настя. — Та й заливсь сльозами. А наймичка у порогу Вхопилась руками За одвірок та й зомліла. Тихо стало в хаті; Тільки наймичка шептала: — Мати. мати. мати. Через тиждень молодиці Коровай місили На хуторі. Старий батько З усієї сили З молодицями танцює, Та двір вимітає, Та прохожих, проїжджачих У двір закликає, Та вареною частує, На весілля просить. Знай бігає — а самого Ледве ноги носять. Скрізь гармидер та реготня, В хаті і надворі. І жолоби викотили З нової комори. Скрізь порання: печуть, варять, Вимітають, миють. Та все чужі. Де ж наймичка?

На прощу у Київ Пішла Ганна. Благав старий, А Марко аж плакав, Щоб була вона за матір. — Ні, Марку!

Ніяко Мені матір'ю сидіти: То багаті люди, А я наймичка. Ще й з тебе Сміятися будуть. — Нехай бог вам помагає! Піду помолюся. Усім святим у Києві, Та й знову вернуся В вашу хату, як приймете. Поки маю сили, Трудитимусь. — Чистим серцем Поблагословила Свого Марка. Заплакала Й пішла за ворота. Розвернулося весілля, Музикам робота — І підковам. Вареною Столи й лави миють. А наймичка шкандибає, Поспішає в Київ. Прийшла в Київ — не спочила, У міщанки стала, Найнялася носить воду, Бо грошей нестало На молебствіє Варварі. Носила, носила, Кіп із вісім заробила Й Маркові купила Святу шапочку в пещерах У Йвана святого, Щоб голова не боліла В Марка молодого. І перстеник у Варвари Невістці достала, І, всім святим поклонившись, Додому верталась. Вернулася. Катерина І Марко зустріли За ворітьми, ввели в хату Й за стіл посадили; Напували й годували, Про Київ питали, І в кімнаті Катерина Одпочить послала. — За що вони мене люблять? За що поважають? О боже мій милосердний, Може, вони знають. Може, вони догадались. Ні, не догадались — Вони добрі. — І наймичка Тяжко заридала. Тричі крига замерзала, Тричі розтавала, Тричі наймичку у Київ Катря провожала, Так, як матір. І в четвертий Провела небогу Аж у поле, до могили, І молила бога, Щоб швиденько верталася, Бо без неї в хаті Якось сумно — ніби мати Покинула хату. Після пречистої в неділю, Та після першої, Трохим Старий сидів в сорочці білій, В брилі, на призьбі. Перед ним З собакою онучок грався, А внучка в юпку одяглась У Катрину і ніби йшла До діда в гості. Засміявсь Старий і внучку привітав, Неначе справді молодицю: — А де ж ти діла паляницю?

Чи, може, в лісі хто одняв?

Чи попросту — забула взяти? Чи, може, ще й не напекла? Е, сором, сором!

Лепська мати!

— Аж зирк — і наймичка ввійшла На двір. Старий побіг стрічати З онуками свою Ганну. — А Марко в дорозі?

— Ганна діда питалася. — В дорозі ще й досі. — А я ледве додибала До вашої хати, Не хотілось на чужині Одній умирати. Коли б Марка діждатися. Так щось тяжко стало! — І внучатам із клуночка Гостинці виймала — І хрестики, й дукачики, Й намиста разочок Яриночці, і червоний З фольги образочок, А Карпові соловейка Та коників пару, І четвертий уже перстень Святої Варвари Катерині. А дідові Із воску святого Три свічечки; а Маркові І собі нічого Не принесла, не купила, Бо грошей нестало, А заробить не здужала. — А ось ще осталось Півбубличка! — Й по шматочку Дітям розділила. Ввійшла в хату. Катерина Їй ноги умила Й полуднувать посадила. Не пила й не їла Стара Ганна. — Катерино! Коли в нас неділя?

— — Післязавтра. — Треба буде Акафіст найняти Миколаєві святому Й на часточку дати; Бо щось Марко забарився. Може, де в дорозі Занедужав, сохрань боже! — Й покапали сльози З старих очей замучених, Ледве, ледве встала Із-за стола. — Катерино!

Не та вже я стала: Зледащіла, не здужаю І на ноги встати. Тяжко, Катре, умирати В чужій теплій хаті. Занедужала небога. Уже й причащали, Й малосвятіє служили, — Ні, не помагало! Старий Трохим по надвір'ю, Мов убитий, ходить. Катерина ж з болящої І очей не зводить. Катерина коло неї І днює й ночує. А тимчасом сичі вночі Недобре віщують — На коморі. Болящая Щодень, що година Ледве чути питається: — Доню Катерино!

Чи ще Марко не приїхав?

Ох, якби я знала, Що діждуся, що побачу, То ще б підождала. Іде Марко з чумаками; Ідучи співає. Не поспіша до господи — Воли попасає. Везе Марко Катерині Сукна дорогого, "А батькові шитий пояс Шовку червоного. А наймичці на очіпок Парчі золотої І червону добру хустку З білою габою. А діточкам черевички, Фіг та винограду. А всім вкупі — червоного Вина з Цареграду Відер з троє у барилі, І кав'яру з Дону, — Всього везе, та не знає, Що діється дома. Іде Марко, не журиться. Прийшов — слава богу! І ворота одчиняє, І молиться богу. — Чи чуєш ти, Катерино?

Біжи зустрічати! Уже прийшов. Тема: Т. Г. Шевченко “Наймичка”. Образ знедоленої жінки, розкриття її трагічної долі. Гуманістичний пафос твору, близькість до народної творчості. Тема: Т.Г.Шевченко “Наймичка”. Образ знедоленої жінки, розкриття її трагічної долі. Гуманістичний пафос твору, близькість до народної творчості. Мета: Розкрити картини селянського побуту; показати жертовну любов жінки-матері; розкрити образ знедоленої жінки, її трагічну долю; познайомити з народними звичаями, обрядами; розвивати в учнів спостережливість, уміння співпереживати, робити висновки; виховувати доброту, милосердя, співчуття до знедолених. Сьогодні на уроці ми продовжуємо вивчати творчість справжнього сина України, батька нової української мови – Тараса Григоровича Шевченка. Але спочатку давайте перевіримо, наскільки міцні знання ви маєте з теорії літератури, як добре ви запам’ятали письменників давньої української літератури і української літератури ХІХ століття та їхні твори. 4) Жанр ліро-епічної поезії, якому властиві драматична гострота сюжету, емоційна наснаженість, фантастичність (балада). 5) Літературний рід, у творах якого, призначених для вистави на сцені, явища життя і характери розкриваються в розмовах та дії персонажів (драма). 6) Віршовий літературний твір, написаний у формі листа чи звернення до якоїсь особи або багатьох людей (послання). 7) Зведення в хронологічному порядку коротких записів у послідовності історичних подій (літопис). 8) Старовинна назва повчальних алегоричних оповідань про людське життя з яскраво вираженою мораллю (притча). 9) Невеличкі сценки віршованої форми, які супроводжували чи відбивали певний обряд, трудовий процес чи являли собою гру (народна драма). 10) Вид мистецтва, основною особливістю якого є змалювання життя в образах за допомогою мови (художня література). Сьогодні ми продовжуємо знайомитися з поетичною творчістю Т.Г.Шевченка 1843 – 1847 років, які вважають золотою порою у творчості поета. Тема ошуканої нещасної дівчини широко розроблялася у світовій літературі впродовж багатьох століть. Це і “Клариса”. Річардсона, і “Бідна Ліза” М. Карамзіна, і “Еда” Є. Баратинського, і “Сердешна Оксана” Г.Квітки-Основ’яненки. Знедолена жінка – страдниця стала постійним супутником і Шевченкової поетичної музи. Ніжну любов до жінки – страдниці він проніс крізь усе своє творче життя, віддав їй величезну наснагу свого поетичного хисту, підніс її до високих художніх узагальнень. І от сьогодні на уроці ми попрацюємо над твором “Наймичка” Т.Г.Шевченка, розкриємо образ знедоленої жінки, її трагічну долю. Розглянемо картини селянського побуту, ознайомимося з народними звичаями, обрядами. Визначимо гуманістичний пафос твору, його близькість до народної творчості. Ліричного відтінку поемі надають пісні, в яких мати виливає своє горе. Ліризмом пройнята й мова в цілому ряді епізодів, де зворушливо розповідається про страждання матері, дібрані емоційно забарвлені слова (“сердешне неначе благає”, “й покапали сльози з старих очей замучених”). Свою розповідь автор майже наближає до прози, що іноді нагадує казку, як це маємо на початку першого розділу (“Жили-були дід і баба. ”). Шевченко використовує, як більшість фольклорних творів, число – три: три пари кумів, “Тричі крига замерзала, тричі розтавала, тричі наймичку у Київ Катря проводжала. ”. (Після напруженого вступу автор переходить на спокійну епічну розповідь про життя на хуторі багатої бездітної сім`ї. Говорить про дитинство Трохима і Насті, як вони удвох ягнят пасли). - Про що свідчить той факт, що маючи вдосталь грошей вони не наймають наймички аж до того часу, як у них з’явилася дитина? (Створюючи позитивні образи Трохима і Насті, поет не ідеалізує хуторян – адже це люди, які не визискують чужої праці. У них не було наймички, поки їм не підкинули дитину й поки до них не попросилася Ганна. Найнявшись, Ганна потрапляє в оточення доброзичливих людей. Вони їй співчувають, ніколи не розпитують про минуле життя, щоб не викликати тяжких переживань.) - Як почуває себе Ганна у сім`ї Трохима і Насті?

Чому?

Як ставиться до своєї роботи?

Зачитайте цитату. (У новій сім`ї наймичка відчула велику радість: вона тепер зі своїм малим синочком, “рада та весела” Ганна завзято порядкує і в хаті, і коло скотини, і ввечері, і рано. Свої ніжні почуття вона віддає синові. Це один бік її життя.) (Зовнішне благополуччя не може принести їй справжнього щастя. Становище ганни на хуторі двояке, фальшиве. Вона радіє, що біля свого сина, про що, крім неї, ніхто не знає. Водночас, коли землю огортає ніч, мати-наймичка, ховаючись зі своїм невимовним горем, щоб ніхто не дачив і не чув, тяжко ридає і проклинає свою долю. Ця друга сторона життя наймички показана через глибокі переживання героїні. Читач бачить її велике горе, розуміє, що воно зробило нестерпним життя Ганни.) (В ті часи суспільство ставилося з презирством до жінки-покритки, засуджувало її. А поскільки Ганна порушила звичаєві моральні норми, то, можливо, всі відвернулися від неї. В іншому випадку вона б просто могла залишитися з батькоми і сама виховувала б сина, не приховуючи, що його мати.) - Чому Ганна відмовляється стати весільною матір`ю?

Як вона діє?

Чому йде на прощу? - Як ставиться Ганна до Марка, до невістки Катерини, до онуків?

Зачитайте цитату. (Марко разом з Катериною входять у хату, наймичка прохає катерину вийти з кімнати і зі сльозами на очах зізнається, що вона його мати. Марко втрачає свідомість.) (Тільки такий геніальний поет, як Т.Г.Шевченко, зумів так природно і водночас так майстерно передати всю глибину горя жінки, яка, помираючи зізнається синові, що вона його мати. Не можна читати без сліз цієї надзвичайно хвилюючої сцени. Шевченко показав страждання матері-покритки, зосередившиувагу на її переживанні за свою дитину.) - Про що свідчить той факт, що сильний, кремезний чоловік, який багато чумакує, і раптом втратив свідомість? (На відміну від інших поем Шевченка, у «Наймичці» майже відсутні ліричні відступи, звернені до героїв або читачів.) (Образ наймички трагічний. Трагізм її полягає в становищі жінки-покритки в тогочасному феодально-кріпосницькому суспільстві, але цей бік проблеми в поемі залишається поза сюжетом твору. Другий бік становища наймички, який робить її образ трагічним – це переживання героїні. Вона – поруч з сином, доглядає його, але повного материнського щастя не має. Ганна до самої смерті не зазнала материнського щастя.) Тема твору: Показ безмежної любові матері до дитини через розкриття трагічної долі жінки-покритки. - Давайте поміркуємо, яким би було життя Ганни, якби ця жінка-покритка непідкинула дитину людям, що не мали дітей? Невдовзі настане той час, коли ви постанете у виборі життєвого шляху, будете планувати майбутне. А що ви робитимете, якщо не вийде так, як ви хочете?

Треба пам`ятати, що з будь-якої життєвої ситуації є кілька виходів. І ви повинні навчитися не впадати у відчай, а сконцентровувати свою увагу, продумувати всі можливі варіанти і вже потім робитивибір, який буде, на ваш погляд, найоптимальніший. 2). Зіставте образи поем «Наймичка» і»Катерина». Визначте, що в них спільне, а чим вони різняться?

Між написанням «Катерини» і «Наймички» сім років (1838р. – 1845р.), а різниця у трактуванні образу просто колосальна, що пояснюється творчим змужнінням Шевченка. Якщо Катерина – це образ-жертва, який, крім захоплення силою любові і почуття жалю до нещасної дівчини-селянки, ніяких емоцій не викликає, то Ганна, теж жертва, показана перш за все як мати. Схожі: Л. Пономаренко «Гер переможений». Наскрізний гуманістичний пафос новели Мета: стисло ознайомити учнів з життям І творчістю Л. Пономаренко, проаналізувати її новелу «Гер переможений», визначаючи наскрізний. Ч. Діккенс «Різдвяна пісня у прозі». Гуманістичний зміст І висока. Головне управління освіти І науки Дніпропетровської обласної державної адміністрації Урок №57 Тема: Оптимістичний пафос оповідання «Доля людини». Уславлення. Мета: розкрити основну думку І пафос оповідання, розкрити риси характеру Андрія Соколова, розвивати уміння досліджувати та аналізувати. Вступ 3-5 Розділ Образ жінки в творчості О. Кобилянської в український літературі кінця хіх-початку ХХ ст. 22-40 Література тема літературне дослідження світосприйняття та внутрішнього. Тема літературне дослідження світосприйняття та внутрішнього «я» «маленької людини» гуманістичний аспект творчості художників слова. Урок розвитку зв’язного мовлення Тема : «Підготовка до написання. Підготовка до написання твору-роздуму. Історичні постаті. Видатні жінки в історії України «Камінний хрест» – психологічна новела про трагедію людини, позбавленої. Амінний хрест; охарактеризувати образ головного героя – Івана Дідуха, розкрити символи твору; розвивати навички узагальнення матеріалу. Тема: Новинки сучасного літературного життя. Оксана Забужко. Огляд творчості «Казка про калинову сопілку», підготувати аналіз сюжету твору, характеристику образів, особливості мовлення твору Шевченко нескорений. Шевченко безжальний. Шевченко велемудрий. Шевченко. Кобзаря, як у найправдивіше дзеркало національного відображення, намагається упізнати перш за все себе Курсова робота Микола Хвильовий – письменник великого таланту І трагічної долі. Народжений у добу революційних перетворень, він здійснив справжній. Наймичка. Примітки. – чорновий автограф (Відділ рукописів Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України, ф. 1, № 95). Рукопис на 64 аркушах паперу, за авторською нумерацією – на 31 складеному вдвоє аркуші (Шевченко не рахував одинарних додаткових аркушів після 23 (1-2) та 31 (3-4)). Назва повісті написана олівцем. Неоднаковий почерк, різної товщини перо, різні відтінки чорного чорнила, олівець, папір кількох гатунків, додатковий аркуш після аркуша 23 (1-2), вставка на смужці паперу до сторінки 14, залишені чистими сторінки 18 (4) та частини сторінок 23 (2), 23 (4), 24 (4), 30 (1) свідчать, що Шевченко працював над рукописом з перервами. На полі аркуша 17 (4) автографа дрібнішим почерком і тоншим пером він написав речення: «Вы делаете мне зло, потому что не можете сделать добра». Це речення, не введене до твору, очевидно, стосується вміщених поряд з ним на основній частині сторінки запитань корнета до Лукії: «Скажи, Лукеюшка, за что ты меня не любишь, зачем ты от меня прячешься всякий раз, когда я сюда приеду?», «За что я тебе вдруг немилым стал?» і є заготовкою для дальшої роботи над повістю. Текст твору остаточно не викінчений: не уніфіковано імена деяких персонажів, на початку повісті йдеться про постій драгунів, які далі називаються уланами, в окремих реченнях не вистачає необхідних за змістом слів, іноді, навпаки, слово повторюється [двічі, є випадки граматичної неузгодженості, пропусків складів, літер, деякі слова недописано тощо. Подається за автографом. Пропуски заповнюються введенням редакторських кон’єктур в квадратових дужках. Імена персонажів уніфікуються, неузгодженості виправляються. Повість «Наймичка» написана на засланні. Документальних свідчень про роботу Шевченка над цим твором не збереглося. 19 лютого 1844 р. Шевченко перебував у Москві, на що вказує авторське датування вірша «Чигрине, Чигрине…» в альбомі «Три літа»: «19 февраля 1844. Москва». Повертаючись 1844 р. з України до Петербурга, він приїхав до Москви не пізніше 10 лютого і загалом пробув у місті понад тиждень. 23–24 лютого поет, імовірно, вже дістався Петербурга (див.: Жур П. Літо перше: з хроніки життя і творчості Тараса Шевченка. –., 1979. – С 239–245). До Переяслава Шевченко вперше приїздив у серпні 1845 р. 13 листопада 1845 р. він написав там поему «Наймичка». Можливо, саме цей факт і спричинився до того, що в автографі однойменної повісті Шевченко назвав Переяслав місцем, де начебто її було створено. У повісті докладно описуються археологічні пам’ятки Полтавщини, які Шевченко вивчав восени 1845 р. за завданням Тимчасової комісії для розбору давніх актів у Києві (Київської археографічної комісії). Опис давніх курганів у «Наймичці» відповідає археографічній нотатці «Миргород», складеній у жовтні 1845 р.: «Между г[ородом] Миргородом и местечками Богачкой, Устывицей и Сорочинцями все возвышенности заняты разной величины укреплениями, я насчитал более сорока, исключая сторожевых курганов, некоторые из них имеют названия, как-то: Мордачевы, Дубовы, Королевы, но когда, для чего они построены – народное предание молчит. Самое огромное из этих укреплений – это Королевы могилы, близ местечка Сорочинец». У повісті згадано про відновлення Густинського монастиря, який мала намір відвідати Лукія: «…Она хотела зайти в Густыню, в то время только возобновлявшуюся». Офіційне відкриття Густинського монастиря відбулося 15 травня 1844 р. (Чтения в Императорском обществе истории и древностей российских при Московском университете. – М., 1948. – № 8. –. 71), отже, у лютому 1844 р. Шевченко не міг би цього написати. Поет відвідав Густиню наприкінці червня 1845 р. й виконав три малюнки монастирських споруд («В Густині. Церква Петра і Павла», «Брама в Густині. Церква св. Миколи», «В Густині. Трапезна церква»), які свідчать, що й через рік після відкриття цієї пам’ятки архітектури відбудова її була ще далекою від завершення. Фіктивність поставленої Шевченком дати створення «Наймички» підтверджується наявністю в ній місць, в яких відбилися враження і настрої поета, безпосередньо пов’язані із засланням. Такою є згадка про «необитаемые бесплодные и безводные степи киргизские», близька за змістом до описів степу в написаній 1847 р. в Орській фортеці поезії «А. О. Козачковському» й особливо природи та рельєфу біля Новопетровського укріплення в листах до Гулака-Артемовського від 1 липня 1852 р.: «Настоящая пустыня!

песок да камень; хоть бы травка, хоть бы деревцо – ничего нет» та до. І. Лизогуба від 16 липня 1852 р. : «Пустыня, совершенная пустыня, без всякой растительности, песок да камень». Інший характерний для Шевченкових творів та листування часів заслання мотив зустрічається наприкінці повісті. Розповідаючи про чумакування з батьком в дитячі роки, він пише: «Грустно мне! Печально мне вспоминать теперь мою молодость, мою юность, мое детство беззаботное!

Грустно мне вспоминать теперь те степи широкие, беспредельные, которые я тогда видел и которых уже не увижу никогда». Сповнена непідробної щирості безпосереднього почуття, ця згадка не мала жодного реального підґрунтя 1844 р., після подорожі Шевченка по українських містах і селах 1843–1844 рр. і перед задуманими ним новими подорожами, пов’язаними з реалізацією замислу «Живописной Украины», проте цілком відповідала тяжкому душевному стану засланого поета. «…Пришли Кониського, добрее зробиш діло, – просив Шевченко О. М. Бодянського в листі від 3 січня 1850 р., – нехай я хоч читатиму про нашу безталанную Україну, бо я вже її ніколи не побачу!» (див. також лист до. І. Лизогуба від 16 липня 1852 р., вірші «Ой гляну я, подивлюся…», «Заросли шляхи тернами…», «Лічу в неволі дні і ночі…» та ін.). Про фіктивність датування «Наймички» 1844 р. свідчить також зауваження Шевченка на початку повісті «Капитанша». Описуючи свою подорож з Москви в Україну навесні 1845 р. й згадуючи, як нудно було йому їхати, Шевченко відзначив: «В то время я повестей еще не сочинял». Непрямим підтвердженням того, що «Наймичка», як і інша Шевченкова повість «Варнак», датована з конспіративних міркувань 1845 р., були написані на засланні, є відсутність згадок про них у листуванні поета та його сучасників 1840-х років, у мемуарній літературі про цей період його життя. В листі до О. Я. Кониського зі спогадами про Шевченка. О. Ускова зазначала, що він читав у Новопетровському укріпленні повість «Наймичка» «якось на святах або в самому кінці р. 1853, або з самого початку р. 1854» [йдеться про Різдвяні свята; лист. О. Ускової не розшукано, цитується за книжкою: Кониський О. Я. Тарас Шевченко-Грушівський: Хроніка його життя. – Львів, 1898. – Т. 1. –. 114]. Про те, що «Наймичку» написано на засланні, свідчать характерні для цього періоду Шевченкової творчості почерк та папір автографа, в якому трапляються аркуші того самого гатунку, що й в автографах повістей «Близнецы» і «Художник», створених у Новопетровському укріпленні відповідно в 1855 і 1856 рр. Спробу довести, що авторське датування перших повістей Шевченка не є фіктивним і «Наймичка» та «Варнак» справді були написані до арешту їх автора, зробив. Дмуховський у книзі: Повести Т. Г. Шевченко «Наймичка» и «Варнак»: К вопросу о времени написания повестей. – Днепропетровск, 1958. Його аргументи не були підтримані більшістю дослідників. Критичний розгляд роботи. Дмуховського див. у книзі: Кодацька. Ф. Однойменні твори Т. Г. Шевченка. –., 1968. –. 86–124. Час роботи Шевченка над повістю «Наймичка» визначається орієнтовно 1852–1853 рр. Прибувши до Новопетровського укріплення 17 жовтня 1850 р., поет поступово встановлює добрі стосунки з комендантом. П. Маєвським, а після його смерті в грудні 1852 або січні 1853 р. – з І. О. Усковим, призначеним 1853 р. на посаду коменданта. Перший відомий нам лист Шевченка з Новопетровська датовано 12 січня 1851 р.; поет просив адресата. М. Репніну писати йому на ім’я. П. Маєвського. В травні – вересні 1851 р. він брав участь у Каратауській експедиції. Найімовірніше, Шевченко почав працювати над російськими повістями після повернення з неї. Авторські дати – «1844» і «1845» – під першими повістями «Наймичка» і «Варнак» мали запобігти можливим звинуваченням на адресу поета у порушенні царської заборони писати і малювати в разі, якби у нього виявлено рукописи, наступна повість «Княгиня» створена, очевидно, відразу після «Наймички» та «Варнака» (вже при І. О. Ускові, який дав негласний дозвіл на працю Шевченка – письменника і художника), хоч і підписана псевдонімом «К[обзар] Дармограй», має точну дату – 1853 р. Вперше згадано про «Наймичку» в повідомленні М. Лазаревського про продаж рукописів російських повістей Шевченка – «Извещение о прозаических сочинениях Т. Гр. Шевченка на великорусском языке» (Основа. – 1862. – № 3. –. 142), де описано автограф, який зберігається в Відділ рукописів Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України. Вперше повість надруковано за цим автографом у журналі «Киевская старина» (1886. – № 8. –. 577–612; № 9. –. 1–36). Публікація містить значну кількість неточностей. Певна частина їх виникла внаслідок неправильного прочитання окремих слів, наприклад, в автографі: «школа вещь, коли ты хочешь знать, не малая» (арк. 74), в «Киевской старине»: «школа возня, коли ты хочешь знать, не малая» (№ 8, с 594); в автографі: «какая за тебя, безусого, выйде. Разве какая бессережная!» (арк. 282_3), в «Киевской старине»: «какая за тебя без усего выйде, разве какая бесприютная!» (№ 9,. 31) та ін. Нерозбірливо написану в автографі частину речення після слів «жандарм на тройке» (арк. 19) в першодруці випущено беззастережно (№ 9, с 10). Більшість відмін від автографа повісті в публікації «Киевской старины» спричинена довільним редагуванням Шевченкового тексту. Правка мала переважно стилістичний характер і виявилась у заміні порядку слів, заміні, доповненні й, навпаки, опущенні окремих слів у реченні, наприклад в автографі в «Киевской старине» «Виха означает конюшню» (арк. 24) «Вихи означают конюшню» (№ 8,. 582) «зеленеет небольшой гай (роща), как бы оазис в пустыне аравийской (красно сказано!)» (арк. 34) «зеленеет небольшой гай (роща), как бы оазис в пустыне аравийской» (№ 8,. 584) «потом села на ковер» (арк. 92) «потом села на килим» (№ 8,. 597) «Дытыну розбудиш своим проклятым хохотом» (арк. 16) «Дытыну разбудишь своим проклятым смехом» (№ 9,. 3) «– На, забавляй его по-своему, – и он передал Марка Марте» (арк. 17) «– На, забавляй его по-своему, – сказал он, обратясь к Марте, и передал ей Марка» (№ 9,. 6) «И она выбежала из хатки» (арк. 20) «сказала она и выбежала из хаты» (№ 9,. 18) і т Вперше введено до збірки творів у виданні: Поэмы, повести и рассказы Т. Г. Шевченка, писанные на русском языке. С портретом поэта Издание редакции «Киевской старины». – Киев, 1888. –. 63–132. Текст подано за першодруком; використано його набір. Уперше введено до зібрання творів у виданні: Шевченко Т. Повна збірка творів: У 5 т. –., 1939. – Т. 3. –. 1–82, де здійснено першу наукову публікацію повісті за автографом. У повісті використано фабулу однойменної поеми. В цьому творі Шевченко продовжив розробляти тему трагічної долі зведеної представником вищого суспільного стану жінки з народу, поширену в світовій, зокрема й російській та українській, літературі кінця XVIII – перших десятиліть XIX ст. (С. Річардсон,. Крабб, У. Вордсворт, Г. Бюргер, М. Карамзін, Є. Баратинський, Г. Квітка-Основ’яненко). Одна з центральних тем Шевченкової творчості (поеми «Катерина», «Слепая», «Відьма», «Марина», повість «Капитанша») – тема покритки в «Наймичці» розкривається в новому аспекті: зображенні морально-психологічної драми матері позашлюбної дитини, змушеної заради її щастя приховувати своє материнство. Найближче за фабулою до Шевченкової повісті стоїть «Сердешна Оксана» Г. Квітки-Основ’яненка, проте героїня Г. Квітки сама виховує свого сина, отже, у побудові головної сюжетної ситуації Шевченко був цілком оригінальним. Безперечною є ідейна відмінність «Наймички» від близьких їй за темою творів інших письменників. Соціальна знедоленість покритки, її моральна вищість над офіцером-спокусником, що уособлює чужий українському народові національно-етичний світогляд, життєвість зображуваних явищ у Шевченка розкриті набагато переконливіше, ніж у творах Карамзіна, Баратинського, Квітки-Основ’яненка. Є певна генетична і типологічна спорідненість між образами заможного хуторянина Якима Гирла й позитивних героїв наступних повістей Шевченка та «богобоязливими, людинолюбними, смиренними, але такими, що вміють «берегти свою копійку», героями Квітки-Основ’яненка» – Наумом Дротом («»), Тихоном Брусом («») (Білецький О. Російська проза Т. Г. Шевченка // Зібр. творів: У 5 т. –., 1965. – Т. 2. – С 229). Скромність, доброта Якима і Марта, ідеальні взаємини між цим подружжям нагадують гоголівських «старосвітських поміщиків». На зв’язок між героями прямо вказав Шевченко в повісті: «До прибытия Марка из школы старый Яким был похож на Афанасия Ивановича после смерти Пульхерии Ивановны, с той разницею, что в доме и вообще в хозяйстве не было заметно того печального запустения, какое было видно в доме Афанасия Ивановича после смерти Пульхерии Ивановны». Проте герої «Наймички» від героїв Гоголя відрізняються тим, «що поєднують із зовнішньою добродушністю здатність до діяльного добра» [Там само. –. 228; див. також: Кодацька. Ф. Художня проза Т. Г. Шевченка. –., 1972. –. 102, 161]. Подається за виданням : Шевченко Т.Г. Повне зібрання творів у 12-и томах. –.: Наукова думка, 2003 р., т. 3,. 57 – 120 (канонічний текст),. 348 – 368 (варіанти),. 463 – 481 (примітки). Понравилась страница? Помогите развитию нашего сайта! Разместите ссылку на эту страницу на своем сайте блоге etc. Скопируйте код из поля «Код для вставки» и вставьте его на своей странице. Модифицируйте его по своим потребностям. Тарас Шевченко — Наймичка (скорочено) Стислий переказ, виклад змісту. У неділю на світанку в полі на могилі, мов тополя, похилилась молодиця. Пригортаючи щось до себе, вона гірко оплакувала свою долю: Є у неї і батьки, і брат, сама вона багатого роду. Та довелося покинути рідну оселю, бо зганьбила себе, народивши сина-безбатченка. Бідолашна підвелась і, ридаючи, пішла полем, співаючи сумної пісні про вдову, що втопила своїх синів у Дунаї. На багатому хуторі, у гаї над ставом, жило старе подружжя. Жили вони у злагоді й достатку. Змалку удвох пасли ягнята, виросли — побралися. Придбали і хутір, і млин, і добру пасіку, але не мали дітей і дуже цим журилися. Сидячи в неділю на призьбі, Трохим розмовляв з Настею саме про те, що їм боліло: "А хто нас, Насте, поховає, Як помремо?" "Сама не знаю! Я все оце міркувала, Та аж сумно стало. " Раптом старі почули плач дитини. Вони побігли до перелазу і побачили сповите й вкрите новенькою свитиною немовля. Подружжя дуже зраділо дитині, як негаданому подарунку долі. Трохим кинувся за кумами, знайшов їх на радощах аж три пари, і ввечері того ж дня охрестили дитину, назвавши Марком. Минув рік. Старі доглядали хлопчика як рідного сина. Аж ось на хутір прийшла молода, білолиця й чорноброва молодиця проситися до ниху найми. Настя з Трохимом, порадившись між собою, взяли наймичку, бо їм самим вже важко було поратися по господарству та ще й виховувати малого Марка. Молодиця зраділа, що її беруть, так, "ніби з паном повінчалась". Встигала все: і у хаті, і надворі, і коло худоби. Та найбільше уваги приділяла дитині, упадала коло неї, начебто була її мати. Старі дивувалися з цього і дякували за неї Богові. А Ганна щовечір тайкома плакала і кляла свою долю. Уранці ж втішалася, бо малий Марко простягав до неї рученята і звав мамою. Пройшло чимало літ. Поховали бабу Настю, тяжко пережив цю втрату дід Трохим. Але "прогуло прокляте лихо, та й заснуло". Марко виріс, став чумакувати. Старий вирішив оженити сина і порадився з наймичкою. А Ганна сказала, що треба спитати самого Марка. Панну у жупані, Таку кралю висватали, Що хоч за гетьмана, То не сором. Отаке—то Диво запопали!

Зайшла мова про те, коли і де вінчати, як справляти весілля. І Трохим спитав, хто буде за мати, бо не дожила до цього часу Настя. Старий залився сльозами, а наймичка схопилась за одвірок і мало не зомліла, тихо шепочучи: "Мати. мати. мати!" За тиждень готувалися до весілля. Попри благання старого та сльози Марка, Ганна відмовилася сидіти як мати за весільним столом і пішла на прошу до Києва. Вона так пояснила Маркові своє рішення: "Ні, Марку, ніяко Мені матір'ю сидіти: То багаті люде, А я наймичка. ще й з тебе Сміятися будуть". Справили пишне весілля. А у Ганни, як прийшла у Київ, не вистачило грошей на молебен святій Варварі, і вона найнялася носити воду до міщанки. На зароблені гроші купила Маркові в печерах святу шапочку, шоб не боліла голова, а невістці перстень від Варвари. Помолившись святим у лаврі, наймичка повернулась на хутір, де її радо зустріли. Посадили за стіл, нагодували, розпитали про Київ і поклали відпочити. Розчулена теплим прийомом, Ганна заплакала. Тричі ходила наймичка в Київ на прошу. Проводжаючи її учетверте, Катерина просила не баритися, Після Першої пречистої Трохим сидів собі на призьбі і бавився з онуками — хлопчиком Карпом та дівчинкою Яринкою. Раптом у двір зайшла наймичка. Старий з дітьми побігли її зустрічати. А Ганна відразу спитала, чи не повернувся з чумаками Марко. Почувши у відповідь "в дорозі ще й досі", вона сказала, що нездужає і боїться не дочекатися його. З торби витягла гостинці: хрестики, дукачики, намисто, образок Яринці, коників та соловейка Карпові, Катерині — уже четвертий перстень святої Варвари, дідові — три освячені свічечки. А собі й Маркові — нічого, бо не стало грошей, а заробити вже була не в силі. Навіть півбубличка, що залишились, вона розділила дітям. Катерина прийняла Ганну як рідну мати: помила їй ноги, посадила полуднувати, але наймичка не пила й не їла, просила тільки замовити у церкві молебен за Марка, щоб не захворів і скоріше повертався додому. Хвору причащали, намагалися всіляко полегшити її стан, та нічого не допомагало. Трохим дуже побивався за нею, а Катерина не відходила від наймички ні вдень, ні вночі. Ганні дедалі гіршало, і вона щогодини питалася про Марка. А Марк, не поспішаючи, їхав додому. Віз усім дорогі подарунки, не забув і наймичку. Почувши, що Марко вже у дворі, Ганна наказала Катерині швидше вести його в хату, а сама стала тихо—тихо читати молитву, дякуючи Богові за те, що діждалась. Катерина привела Марка до Ганни і на прохання хворої залишила її удвох з ним. Лише перед смертю Ганна наважилась відкрити йому свою тайну: "Прости мене!

Я каралась Весь вік в чужій хаті. Прости мене, мій синочку!

Я. я твоя мати". Почувши це признання, Марко зомлів, а коли прийшов до тями, мати вже була мертва. Т. ШЕВЧЕНКО “НАЙМИЧКА”, “НА ПАНЩИНІ ПШЕНИЦЮ ЖАЛА” 12. Який сон побачила жінка, задрімавши над немовлям?

(“Сон” (“На панщині пшеницю жала”)) 1. Знайомлячи читача з героїнею твору “Сон” (“На панщині пше­ницю жала”), поет зазначає, що вона… 11. Риса характеру жінки, про яку Т. Шевченко зазначає у творі “Сон” (“На панщині пшеницю жала”). В Вирішила присвятити останні роки життя службі Богові. Г Втопилася з горя у річці. Українські шкільні твори: Скорочено – НА ПАНЩИНІ ПШЕНИЦЮ ЖАЛА… – ТАРАС ШЕВЧЕНКО На панщині пшеницю жала, Втомилася; не спочивать Пішла в снопи, пошкандибала Івана сина годувать. Воно сповитеє кричало У холодочку за снопом. Розповила, нагодувала, Попестила; і. СОН(На панщині пшеницю жала) – ТАРАС ШЕВЧЕНКО УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА ХРЕСТОМАТІЯ для 9 класу Діяльність “Руської трійці” СОН Марку Вовчку На панщині пшеницю жала, Втомилася; не спочивать Пішла в снопи, пошкандибала Івана сина. Тарас Шевченко – На панщині пшеницю жала… (Сон) (Критика, коментарі до твору, пояснення (стисло)) Тарас Шевченко На панщині пшеницю жала… (Сон) (Критика, коментарі до твору, пояснення (стисло)) Сон Марку Вовчку На панщині пшеницю жала, Втомилася; не спочивать Пішла. Мої враження від вірша Т. Шевченка “На панщині пшеницю жала… “ Мої враження від вірша Т. Шевченка “На панщині пшеницю жала… “ Вірш “На панщині пшеницю жала… ” має ще другу назву – “Сон”. У ньому. Скорочено “На панщині пшеницю жала” Шевченка На панщині пшеницю жала, Втомилася; не спочивать Пішла в снопи, пошкандибала Івана сина годувать. Воно, сповитеє, кричало У холодочку за снопом. Розповила, погодувала, Попестила; і. Майбутнє дітей очима батьків (за поезіею Т. Шевченка “Сон”: “На панщині пшеницю жала…”) Для наших батьків найдорожчим у світі є ми, їхні діти. Піклуючись про нас протягом усього життя, вони намагаються дати нам усе найкраще. Кожен з них. Образ знедоленої жінки в поемі “Наймичка” – ІІ варіант – ТАРАС ШЕВЧЕНКО 9 клас ТВОРИ З УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ II варіант Багато своїх творів Шевченко присвятив матері. Для поета, як і для багатьох інших, мати – це втілення. Образ знедоленої жінки в поемі “Наймичка” – І варіант – ТАРАС ШЕВЧЕНКО 9 клас ТВОРИ З УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ І варіант Найяскравіший образ жінки-страдниці в циклі поезій “Три літа” створено в поемі “Наймичка”. Т. Шевченко підносить образ матері. Поема “Наймичка” – Тарас Григорович Шевченко Тарас Григорович Шевченко ТВОРЧІСТЬ 1843-1847 РОКІВ, ПЕРІОДУ “ТРЬОХ ЛІТ” Поема “Наймичка” Образ матері є центральним у всьому доробку Т. Г. Шевченка, але в другому періоді. Тарас Шевченко – Наймичка (Скорочений переказ, дуже стисло) Тарас Шевченко Наймичка (Скорочений переказ, дуже стисло) Пролог. У неділю на світанку в полі похилилася молодиця, пригортаючи дитину та оплакуючи свою долю. Є у неї. Наймичка – ТАРАС ШЕВЧЕНКО Скорочено Пролог. У неділю на світанку в полі похилилася молодиця, пригортаючи дитину та оплакуючи свою долю. Є у неї багата рідня, та довелося покинути рідну оселю. Наймичка (дуже стисло/скорочено) – Шевченко Тарас Пролог У неділю вранці молодиця сидить на могилі та начебто розмовляє з туманом, прохаючи, щоб він або сховав її, або задушив. Це покритка зі своїм. Зображення трагічної долі жінки-матері в поемі “Наймичка” – ТАРАС ШЕВЧЕНКО 9 клас ТВОРИ З УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ …І перед нею помолюся, Мов перед образом святим Тієї матері святої. Т. Шевченко Людині дуже важко жити у світі. Скорочено – НАЙМИЧКА – ТАРАС ШЕВЧЕНКО (Стислий виклад) Пролог У неділю вранці-рано йшла молодиця полем та й співала-плакала про свою долю. “Ой тумане, тумане, – Мін латаний талане!

Чому мене не. Трагізм образу матері в поемі “Наймичка” – ІІ варіант – ТАРАС ШЕВЧЕНКО 9 клас ТВОРИ З УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ II варіант І на оновленій землі Врага не буде супостата, А буде син, і буде мати, І будуть люде. Наймичка скорочено – Тарас Шевченко Пролог У неділю на світанку в полі на могилі, мов тополя, похилилась молодиця. Пригортаючи щось до себе, вона гірко оплакувала свою долю: Ой тумане, тумане. Наймичка (скорочено) – Шевченко Тарас 1814-1861 Поема Пролог У неділю на світанку в полі на могилі, мов тополя, похилилась молодиця. Пригортаючи щось до себе, вона гірко оплакувала свою долю: Ой. Наймичка Пролог. У неділю на світанку в полі похилилася молодиця, пригортаючи дитину та оплакуючи свою долю. Є у неї багата рідня, та довелося покинути рідну оселю. Мрії матері-кріпачки про вільне життя сина за поезією “Сон” – IІ варіант – ТАРАС ШЕВЧЕНКО ТВОРИ З УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ (за поезією “Сон”) II варіант Як відомо, Т. Шевченко народився за часів кріпаччини, тому вся його творчість пронизана мріями про вільне. Добуток роздум над поемами “Катерина” і “Наймичка” Т. Шевченко Багато в нашій літературі було добутків про важке життя жінок. Але, на мою думку, шедеврами української літератури є поеми Т. Шевченко “Катерина” і “Наймичка”. “Катерина”. Трагізм образу матері в поемі Т. Шевченка “Наймичка” Тяжким було життя жінки за часів кріпацгва багато чого довелося їй винести. Особливо тяжк” відчувала вона себе, коли мала дитину, ще не бувши заміжньою. Поет. Коли перегорнена остання сторінка поеми “Наймичка” Ось і перегорнена остання сторінка поеми Т. Г. Шевченка “Наймичка”. Чому ж тоді звучать і звучать в серці слова: Прости мене, мій синочку, Нехрещений сину. Трагізм образу матері в поемі Тараса Шевченка “Наймичка” Мабуть, немає в українській літературі трагічнішого образу, ніж образ матері в поемі Шевченка “Наймичка”. Сам втративши матір неповних дванадцяти років, поет крізь усе життя проніс. Аналіз поеми “Наймичка” Т. Г. Шевченка Образ матері є центральним у всьому доробку Т. Г. Шевченка, але в другому періоді творчості цей образ набуває нових рис. За кілька років, які пройшли. Доля жінки у поемах Т. Шевченка “Катерина” і “Наймичка” Творча спадщина Тараса Шевченка яскрава та різноманітна. Хоч він найбільше відомий нам саме як поет, не слід забувати, що Шевченко створив також чудові прозові, драматичні. Мати та материнство у творчості Т. Шевченка Якщо читати поезії Шевченка одна за одною, стежачи за тим, які образи він бачив і втілював усе життя, звертає на себе увагу трагічна обумовленість образу. Сон – ТАРАС ШЕВЧЕНКО Скорочено Марку Вовчку На панщині пшеницю жала, Втомилася; не спочивать Пішла в снопи, пошкандибала Івана сина годувать. Воно, сповитеє, кричало У холодочку за снопом. Розповила, погодувала. Сон “Марку Вовчку” (скорочено) – Шевченко Тарас На панщині пшеницю жала, Втомилася; не спочивать Пішла в снопи, пошкандибала Івана сина годувать. Воно, сповитеє, кричало У холодочку за снопом. Розповила, погодувала, Попестила; і. Поема Т. Шевченка “Наймичка” У “Наймичці” (1845) Шевченко розвинув тему материнства та жіночого страждання, до якої вперше звернувся ще в своїй ранній поемі “Катерина”. Тут також зображено жінку, що. Мої роздуми під час читання поеми “Наймичка” Т. Шевченка Мої роздуми під час читання поеми “Наймичка” Т. Шевченка У творчості Т. Г. Шевченка багато уваги приділялось і долі жінки: їх безправність, беззахисність, трагізм долі. Я… я твоя мати. Сучасники Шевченка дали високу оцінку поемі “Наймичка”. А Іван Франко, досліджуючи творчість великого Кобзаря, вважав, що “Наймичка належить до найбільших тріумфів правдивої штуки і мусить уважатися за найкращий показ великої геніальності Шевченка”. Близька до народної творчості, поема “Наймичка” відрізняється яскравим змалюванням селянського побуту, народних обрядів та звичаїв. Це й картини життя Трохима та Насті, хрестин і весілля Марка, інших релігійних обрядів, бо релігія посідала важливе місце в житті українців. Також неможливо уявити собі їхнє життя без пісні, тому в поемі використано рядки пісень, та й слова самого автора часто звучать як пісня. Отже, поема “Наймичка”, як і всі інші твори Тараса Шевченка другого періоду, – це твір незрівнянно тонких людських почуттів і широкого світогляду, які виросли з національної суті великого Кобзаря. Українські шкільні твори: Мої роздуми під час читання поеми “Наймичка” Т. Шевченка Мої роздуми під час читання поеми “Наймичка” Т. Шевченка У творчості Т. Г. Шевченка багато уваги приділялось і долі жінки: їх безправність, беззахисність, трагізм долі. Моi роздуми пiд час читання поеми “Наймичка” Т. Шевченка У творчостi Т. Г. Шевченка багато уваги придiлялось i долi жiнки: iх безправнiсть, беззахиснiсть, трагiзм долi Ї завжди хвилював поета. Можливо, тому, що рано пiшла. Коли перегорнена остання сторінка поеми Тараса Шевченка “Наймичка” Літо 1840 року було вирішальним у житті Тараса Шевченка. Вийшла його перша книжка поезій Ї “Кобзар”. Критичні відгуки були різними, іх було багато, та всі. Коли перегорнена остання сторінка поеми “Наймичка” Ось і перегорнена остання сторінка поеми Т. Г. Шевченка “Наймичка”. Чому ж тоді звучать і звучать в серці слова: Прости мене, мій синочку, Нехрещений сину. Трагізм образу матері в поемі Тараса Шевченка “Наймичка” Мабуть, немає в українській літературі трагічнішого образу, ніж образ матері в поемі Шевченка “Наймичка”. Сам втративши матір неповних дванадцяти років, поет крізь усе життя проніс. Доля жінки у поемах Т. Шевченка “Катерина” і “Наймичка” Творча спадщина Тараса Шевченка яскрава та різноманітна. Хоч він найбільше відомий нам саме як поет, не слід забувати, що Шевченко створив також чудові прозові, драматичні. Трагізм образу матері в поемі Т. Шевченка “Наймичка” Тяжким було життя жінки за часів кріпацгва багато чого довелося їй винести. Особливо тяжк” відчувала вона себе, коли мала дитину, ще не бувши заміжньою. Поет. Поема “Наймичка” – Тарас Григорович Шевченко Тарас Григорович Шевченко ТВОРЧІСТЬ 1843-1847 РОКІВ, ПЕРІОДУ “ТРЬОХ ЛІТ” Поема “Наймичка” Образ матері є центральним у всьому доробку Т. Г. Шевченка, але в другому періоді. “Щастя для матері – це її дитина. За творами “Катерина”, “Наймичка” і “Марія” Тараса Шевченка” Проблема материнства і відносин між матір’ю і дитиною ніколи не була для великого українського письменника, кобзаря Тараса Григоровича Шевченка, чужою. У дуже ранньому віці померла. Тема материнства в поемі Тараса Шевченка “Наймичка” Провідною темою в Творчості геніального сина українського народу Т. Г. Шевченка було зображення страдницької жіночої долі. Пригадаймо поеми “Катерина”, “Сова”, “Наймичка”. Ці Твори стали даниною. Скорочено “Наймичка” Шевченка У неділю на світанку в полі на могилі, мов тополя, похилилась молодиця. Пригортаючи щось до себе, вона гірко оплакувала свою долю: Ой тумане, тумане –. Трагізм образу матері в поемі Т. Шевченка “Наймичка” За влучним висловом Олеся Гончара, ми ні в кого не знайдемо такого полум’яного, такого пристрасного культу материнства, як у Тараса Шевченка: У нашім раї. Аналіз поеми Тараса Шевченка “Катерина” “Катерина” – типовий український сюжет. Назвали “байроновою поемою” за раптовий початок і кінець. Тема: доля жінки-матері у тогочасному суспільстві. Ідея: гнівний осуд панської розбещеності, співчуття. Аналіз поеми (містерії) “Великий льох” Т. Г. Шевченка За радянських часів поема “Великий льох” була найменш дослідженим твором Кобзаря. Ставлення Шевченка до тогочасної Росії свідомо замовчувалось. А це була країна, яку О. Герцен. Образ знедоленої жінки в поемі “Наймичка” – І варіант – ТАРАС ШЕВЧЕНКО 9 клас ТВОРИ З УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ І варіант Найяскравіший образ жінки-страдниці в циклі поезій “Три літа” створено в поемі “Наймичка”. Т. Шевченко підносить образ матері. Побутові поеми Т. Шевченка I. Реальні образи у поемах Т. Шевченка. (Багато щирих і правдивих образів зібрав у своїй творчості великий Кобзар. У поемах “Катерина”, “Наймичка”, “Сова” він повністю. Аналіз поеми “Сон” Т. Г. Шевченка Поема “Сон” – перша політично-сатирична поема у творчості поета. У цьому творі автор найповніше виразив політичні вимоги покріпаченого селянства. “Сон” – нищівна сатира на деспотичний. Аналіз поеми “Кавказ” Т. Г. Шевченка Тематичним продовженням поеми “Сон” є поема “Кавказ”, присвячена щирому другові Тараса Шевченка Якову де Бальмену, який загинув на Кавказі під час війни з горцями. “Кавказ”. Поема Т. Шевченка “Наймичка” У “Наймичці” (1845) Шевченко розвинув тему материнства та жіночого страждання, до якої вперше звернувся ще в своїй ранній поемі “Катерина”. Тут також зображено жінку, що. Аналіз поеми Тараса Шевченка “Сон” Поема “Сон” – перша політично-сатирична поема у творчості поета. У цьому творі автор найповніше виразив політичні вимоги покріпаченого селянства. “Сон” – нищівна сатира на деспотичний. Аналіз історичної поеми “Гайдамаки” Т. Г. Шевченка “Гайдамаки” – вершина ранньої творчості Т. Г. Шевченка. Ця поема знаменує перехідний період у творчості Кобзаря: від маленьких ліричних творів до великого ліро-епічного полотна, у. Аналіз поеми Тараса Шевченка “Кавказ” Тематичним продовженням поеми “Сон” є поема “Кавказ”, присвячена щирому другові Тараса Шевченка Якову де Бальмену, який загинув на Кавказі під час війни з горцями. “Кавказ”. Аналіз поеми Тараса Шевченка “Гайдамаки” “Гайдамаки” – вершина ранньої творчості Т. Г. Шевченка. Ця поема знаменує перехідний період у творчості Кобзаря: від маленьких ліричних творів до великого ліро-епічного полотна, у. Образ знедоленої жінки в поемі “Наймичка” – ІІ варіант – ТАРАС ШЕВЧЕНКО 9 клас ТВОРИ З УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ II варіант Багато своїх творів Шевченко присвятив матері. Для поета, як і для багатьох інших, мати – це втілення. Т. ШЕВЧЕНКО “НАЙМИЧКА”, “НА ПАНЩИНІ ПШЕНИЦЮ ЖАЛА” Тема. Т. ШЕВЧЕНКО “НАЙМИЧКА”, “НА ПАНЩИНІ ПШЕНИЦЮ ЖАЛА” Варіант 1 1. Поезію “Сон” (“На панщині пшеницю жала”) Т. Шевченко присвятив… А Усім жінкам України. Б. Наймичка (дуже стисло/скорочено) – Шевченко Тарас Пролог У неділю вранці молодиця сидить на могилі та начебто розмовляє з туманом, прохаючи, щоб він або сховав її, або задушив. Це покритка зі своїм. Наймичка Пролог. У неділю на світанку в полі похилилася молодиця, пригортаючи дитину та оплакуючи свою долю. Є у неї багата рідня, та довелося покинути рідну оселю. Наймичка – ТАРАС ШЕВЧЕНКО Скорочено Пролог. У неділю на світанку в полі похилилася молодиця, пригортаючи дитину та оплакуючи свою долю. Є у неї багата рідня, та довелося покинути рідну оселю. Тарас Шевченко – Наймичка (Скорочений переказ, дуже стисло) Тарас Шевченко Наймичка (Скорочений переказ, дуже стисло) Пролог. У неділю на світанку в полі похилилася молодиця, пригортаючи дитину та оплакуючи свою долю. Є у неї. Наймичка скорочено – Тарас Шевченко Пролог У неділю на світанку в полі на могилі, мов тополя, похилилась молодиця. Пригортаючи щось до себе, вона гірко оплакувала свою долю: Ой тумане, тумане.

знайомство у творі наймичка є